Перший комерційний сорт гороха з вихідного
матеріалу, створеного експериментальним мутагенезом, одержано в Швеції у 30-ті
роки минулого століття. Він мав переваги по врожайності над багатьома сортами
гороха.
В результаті
обширних робіт по індукуванню мутацій встановлені деякі закономірності і важливі особливості
мутаційної мінливості гороха, встановлені оптимальні дози, концентрації і
експозиції для різних сортів і форм. Вивчені сортові відмінності в радіочутливості і стійкості гороха до
хімічних мутагенів. Так, сорти з крупним насінням, а також сорти з забарвленою
насіневою кожурою більш стійкі до опромінення, ніж дрібнонасіневі і з
незабарвленою кожурою. Оптимальною дозою опромінення насіння гороху з метою
одержання очевидних мутацій вважається: для овочевих сортів 30 – 50 Гр,
зернових харчового використання – 70 – 10, зернофуражного – 100 – 150 Гр.
З хімічних мутагенів найбільш ефективні ЕІ, НЕМ, етілметансульфанат
(ЕМС), НММ і ін. Рекомендуються наступні приблизні концентрації, %: ЕІ – 0,001
-0,005, НЕМ – 0,012 – 0,025, НММ – 0,01 – 0,015. Слід
пам’ятати що концентрація часто залежить від сорту. Розчин повинен бути
нейтральним (рН 6,5 – 7), температура в
період обробки насіння – 20 – 230С, експозиція для ЕМС і ЕІ – 8 – 12
год, для НЕМ – 5 – 7 год.
Створено значне число форм гороха з зміненою будовою стебла
(низькорослі, фасцийовані, з обмеженим
ростом), редукованими листками і прилисниками, стійкі до вилягання, тобто
більш технологічні, ніж їх вихідні сорти. Вони представляють великий інтерес
для практичної селекції.
На думку дослідників, дуже ефективне залучення мутантів до схрещувань, з метою отримання нового
вихідного матеріалу для селекції. Схрещування
мутантів з вихідними сортами, а також мутантів, які виділені з одного і того ж
сорту, між собою більш ефективне, ніж гібридизація різних сортів, оскільки в
останньому випадку, переважно, спостерігається надзвичайно складне розщеплення.
При схрещуванні за схемою сорт х мутант відносно легко вдається ввести необхідну ознаку мутанта в вихідний
сорт завдяки більшій подібності
генотипів сорта і мутанта і відсутності складних розщеплень.
