Сорго відноситься до роду Sorghum
Moench. Сімейства Poaceae і
відрізняється великою різноманітністю форм.
Не існує єдиного погляду на класифікацію сорго. Найбільш розповсюджена
класифікація була опрацьована в ВІР на основі географічного розповсюдження
видів і з урахуванням низки анатомо-морфологічних, біохімічних і фізіологічних
ознак. У відповідності з цією класифікацією виділяють наступні види сорго:
зернове гвінейське - S. gusneense (Stapf.) Jakuschev.;
зернове негритянське – S. bantuorum Jakuschev.;
зернове хлібне – S. durra (Forsk) Jakuschev.; розділяється на три підвида:
сорго-дурра ефіопське – S. durra ssp. aethiopium Jakuschev.; сорго-дурра нубійське – S. durra ssp. nubicum Jakuschev. і сорго-дурра арабське – S. durra arabicum Jakuschev.;
китайське, або гаолян, - S. chinense Jakuschev.;
цукрове, або кормове, - S. saccharanum Jakuschev., за типом волоті і плівчатості розділяються на два різновиди:
компактум - стиснуті сорти і еффузум –
розлогі;
віничне, або технічне, - S. technicus (Koern) Roshev.,
розділяються на дві еколого-географічні групи: східноєвроазійську і
західноєвроазійську;
трав’янисте
сорго – суданська трава - S. sudanense (Piper.) Stapf., вирощується з 1909 р.
Порівняно недавно (в 50-ті роки
минулого століття) введено в культуру S. almum P. – багаторічна корневищна високоросла кормова рослина, що використовується на
зелений корм, силос і як пасовищна культура.
Центр походження і розповсюдження сорго знаходиться в Африці, де
представлено найбільше число видів і знайдено найбільша різноманітність
культурних видів. Вторинний центр його
формування – Індія, яка за площею посіву соргових культур займає перше місце в
світі.