Овес візантійський

 Найбільш поширений у Південній півкулі. Його вирощують на півдні США,  в Південній Америці, Африці, Австралії, а також у Середземноморських і Середньоазійських країнах. Найбільшого значення набули зимуючі сорти даного виду, що відносяться до середземноморської еколого-географічної групи (Бізантіна ІІ). Порявняно з вівсом посівним овес візантійський більш посухостійкий, менше вражається хворобами. Первинний центр його походження – країни Середземного моря. Найбільше число різновидностей зустрічається в Сірії, Ізраїлі і Алжирі. Прабатьківською формою вівса візантійського вважається вівсюг середземноморський.