Морфобіологічні особливості гороху

Морфобіологічні особливості гороху

     Корінь гороху стрижневий, проникає в грунт до 1,5 м, бокові корені розміщені в основному в орному шарі грунту. На коренях в сімбіозі живуть азотфіксуючі бактерії з родини Rhisobium.

      Стебло переважно нечіткочотирьохгранне, пусте, просте або фасційоване (рис. 18). За висотою стебла розрізнюють карликові (до 50 см), напівкарликові (51 – 80 см), середньорослі (81 – 150 см) і високорослі (151 – 300 см) форми. Гілкування стебла буває двох типів: від основи і пазушне вздовж стебла. Рослина покрита восковим налітом, зустрічаються форми без наліту.

     Лист гороха переважно складається з черешка, двох-трьох пар листочків і непарного числа вусиків (3 – 5, інколи 7).  Зустрічаються також і інші типи листа: акацієвоподібний, коли лист не має вусиків, закінчується непарним листочком; вусатий (безлисточковий). Коли замість листочків утворюються непарноперисті вусики; багаторазовонепарноперистий, коли головна багаторазовогілчаста жилка листа закінчується трьома – п’яттю дуже дрібними листочками (мал. 19). Форми з двома останніми типами листа одержані відносно недавно. Прилисники в гороха крупніші листочків, мають непівсерцевидну форму.  Однак знайдені мутанти, в яких прилисники повністю або частково редуковані.

      Суцвіття на рослині гороху – пазушна китиця, у фасцийованих форм – несправжня парасолька.

      Квітка метеликоподібного типу (мал. 20),  різної величини і забарвлення. У сортів зернового або овочевого використання забарвлення біле, кормового і сідерально–рожеве, кармазинове, червоно-фіолетове і т.д.  Тичинок 10, одна з них вільна, але тісно прилягає до зав’язі, решта дев’ять зростаються, утворюючи тичинкову трубочку. Зав’язь майже сидяча, насіневих зачатків 10 – 12.

     Плід – біб, складається з двох  стулок, за будовою яких розрізняють лущильні і цукрові форми гороха. У перших стулки боба мають пергаментний шар при дозріванні легко розтріскуються, у других пергаментного шару немає і насіння погано обмолочується. Боби мають різноманітну форму і розмір. Насінина складається з зародка і насіневої кожури. Під нею розміщені дві сім’ядолі, які при проростанні насінини залишаються в грунті.  Насінини розрізнюються по крупності, формі і забарвленню. Рубчик світлий, бурий або чорний. Створені сорти з насінинами без рубчика, в яких сім’яніжка зростається з насіневою кожурою, тому вони вони не обсипаються (мал. 21).

      Горох – рослина помірного клімату. Мінімальна температура проростання 1 – 2⁰С, оптимальна – 18 -25⁰С. Сходи більшості сортів можуть переносити короткотермінові заморозки до 4 – 6⁰С.

     Нормальна температура для формування вегетативних органів 12 – 16⁰С, для генеративних – 16 – 20, для росту бобів і наливу насіння 16 – 22⁰С. При 25⁰С ріст уповільнюється, а при температурі вище 35⁰С припиняється.

       Оптимальною вологістю для гороха вважається 80% повної вологоємкості грунту. Критичний період відносно нестачі вологи охоплює фази від початку закладки генеративних органів до повного цвітіння. У гороха посівного наявні форми, відносно стійкі до посухи протягом всього вегетаційного періода і лише  в відповідні фази розвитку.

      В цілому горох – культура довгого дня, але в межах вида зустрічаються форми з різною  фотоперіодичною реакцією, яка тісно пов’язана з спектральним складом світла. Перевага в спектрі довгохвильових променів прискорює розвиток рослин.

     Горох – самозапильна рослина, але будова його квітки свідчить про ентомофільний тип запилення в минулому. Самозапилення , як правило відбувається в закритому бутоні, час його початку залежить від особливостей сорта, в середземноморських і європейських груп воно спостерігається в момент коли маточки вінчика вже розпрямилися і наполовину вийшли з під зубчиків  чашечки, у азійських форм – у більш ранній період, Проростання пилку починається приблизно через 15 – 30 хвилин, а запліднення – через 3 – 5 год після нанесення його на приймочку маточки.

      В умовах жаркої сухої погоди  інколи відбувається і перехресне запилення, яке складає частки відсотка і лише в виключних випадках може досягати декількох відсотків. Припускають, що перехресне  запилення на рослинах гороху відбувається в основному з допомогою личинок тріпсів, хоча не виключають участі бджіл і джмелів. Всатновлено, що приймочка зберігає життєздатність протягом 8 – 10 днів. Однак більш високий відсоток зав’язування насіння відмічається при запиленні в перші 3 дні після кастрації.

      В залежності від сорта і умов вирощування (темпратури, вологості) цвітіння в гороху триває 3 – 40 днів. Більш інтенсивно цвітуть фасцийовані форми, в результаті  чого коефіцієнт насіневої продуктивності у них дуже низький. У межах рослини першими зацвітають квітки нижнього фертильного ряду.