Систематика і походження проса
Просо – Panicum miliaceum L. відноситься до сімейства Poaceae, трібі просяних (Paniceae R. Br.), у якій
нараховується біля 80 родів. Найбільшого поширення і розповсюдження набув рід Panicum L., який включає понад 500 видів, Більшість з них
мають кормове значення, а деякі (Р. virgatum, P. maximum і ін.) введені в культуру. P.obtusum, P. repens добре
закріплюють піски і схили. В Південно-Східній Азії, Індії і в Закавказзі
вирощується на зерно P. militare Lam.
Найбільш поширений в культурі вид P. miliaceum L. – просо звичайне, посівне, мітлюгове. Класифікація цього вида грунтується на
морфологічних ознаках рослини. В залежності від форми волоті, яка визначається
кутом відхилення гілочок першого порядку від центральної вісі і їхньою
довжиною, в межах вида визначають п’ять підвидів проса: розкидисте – Patentissimum (I. Pop.) Lyss., розвісисте
– Milliaceum, стиснуте
– Contractum (Alef.) Arn., комове -
Compactum (Koern.) Arn. і опукле - Ovatum (I. Pop.) Luss.
Різновидності виділяють за двома
ознаками: забарвлення зерна (квіткових лусок) і забарвлення колоскових лусок.
Зерно проса різноманітне за забарвленням: біле, кремове, світло-жовте, червоне,
каштанове, сіре, коричневе і т.д.
Ботанічна класифікація, що грунтується на
морфологічних ознаках, широко використовується при апробації і опису сортів.
Разом з тим запропонована класифікація, яка враховує еколого-географічний
принцип. При цьому разом з ознаками суцвіття і забарвлення зерна використовували важливі біологічні і
господарські ознаки. В відповідності з цією класифікацією вся різноманітність
проса звичайного розділяється на дві групи:
розвісисте, до якого
відносяться підвиди ssp. patentissimum (I. Pop) Lyss., ssp. ovatum (I. Pop.) Lyss. i ssp. miliaceum, і стиснуте,що
об’єднує ssp. contractum (Alef.) Arn. i ssp. compactum (Koern.) Arn.
У межах кожної групи виділяють еколого-географічні групи з урахуванням
комплекса ознак і відповідного ареала. Назви екотипів дають за місцем їх найбільшого
розповсюдження.
Просо розвісисте широко поширене у
Східному і Західному Сибіру, лісостеповій зоні європейської частини Російської
Федерації, України, Північного Кавказу, в горах середньої Азії, у Північній
Монголії, Південно-Західній і Передній Азії і найбільш північних районах
вирощування цієї культури. Просо стиснуте розповсюджене головним чином у степових районах. Кожна
еколого-географічна група підрозділяється на різновидності.
Просо звичайне – одна з найбільш
стародавніх культур світового землеробства. В Китаї воно було відоме як основна
культурна рослина за багато тисячоліть до нашої ери. Тому найбільш вірогідним
центром походження цієї культури слід вважати гірські райони Східної Азії,
територію Китаю і суміжніх країн. За М.І. Вавіловим, це Китайський центр
походження культурних рослин. Тут було знайдено все різноманіття вида Р. miliaceum L. з великим числом ендемічних форм, в тому числі „клейке” просо, крохмаль
якого ціляком складається з амілопектина. З Китайського центра у прадавні часи
просо було занесене кочовими народами в різні країни Азії і Європу.
