Створення сорту пшениці з максимально можливим рівнем урожайності є
кінцевою метою роботи кожного селекціонера. Ця ознака є головним критерієм
ефективності будь-якої найбільш витонченої селекційної програми. Високі врожаї
і, таким чином, реалізація потенціалу врожайності пшениці зареєстрована в аграрно розвинених країнах:
Ірландія – 8,45 т/га, Голландія – 7,81, Англія – 7,72, Бельгія – 6,86, Франція
– 6,45, Німеччина – 6,26 т /га.
У
сучасних сортів досягнутий високий рівень потенційної врожайності, і селекція
на цю особливість пов’язується з створенням високоінтенсивних сортів, які
будуть здатними реагувати істотними
прибавками врожаю на додаткові вкладення в агротехніку, і створенням
пластичних сортів, що здатні зберігати достатньо високий рівень урожайності в
різноманітні за метеорологічними умовами роки. Сорти для інтенсивних технологій
вирощування повинні мати стійкість до застосування гербіцидів і інших
пестицидів. Інтенсивність і пластичність – в значній мірі альтернативні
особливості. Для України з
різноманітними грунтово-кліматичними умовами (суворі зими, посухи,
засолення грунтів) поки що мова йде про створення напівінтенсивних сортів.
Важливе значення в Україні надається селекції на відповідну тривалість
вегетаційного періоду озимої пшениці.
Для пересіву і ремонту озимини яка майже кожні п’ять-шість років цього
потребує, необхідні ярі сорти, які б мали короткий вегетаційний період і не
знижували урожай при запізненні з посівом. У південних і східних районах
держави вирішальне значення має селекція на посухостійкість, зимостійкість (для
озимини), стійкість до понижених температур вегетаційного періоду,
перезволоженість грунту, підвищену кислотність грунту, солевиносливість.
Селекція на посухо- і зимостійкість потребує подальшої диференціації.
Розрізнюють сорти, стійкі до весняної посухи, які характерні для східних і
південних областей, і часто до літньої, яка характерна майже для всієї
території України. Перші відносно пізньостиглі, з тривалим періодом кущення, що
ніби-то „перечікують” у цій фазі посуху, другі – скоростиглі, які встигають в
основному завершити налив зерна до настання найбільш критичних ситуацій (сорт
Донська напівкарликова). Виділяють також стійкість до повітряної і атмосферної посухи, жаростійкі.
У
відповідності з переважаючими в конкретній зоні несприятливими чинниками
зимостійкість пов’язують з стійкістю до понижених температур, до випрівання під
товстим шаром снігу протягом тривалого часу, вимоканню, льодяній кірці,
випиранню. Селекція на технологічність вирощування і збирання безумовно
передбачає створення невилягаючих, стійких до осипання сортів. Сорти, які
стійкі до стеблового вилягання, повинні мати товсту міцну соломину. Стійкість при кореневому
виляганні обумовлює розвиток потужної кореневої системи. Стійкість до вилягання
часто пов’язують з короткостеблістю, Але надмірне зменшення висоти рослин часто
призводить до зменшення врожайності. Для
кожної кліматичної зони України існує оптимум висоти. Бокові (частіше весняні)
пагони не повинні відставати в рості і розвитку від головних (осінніх). До
особливостей технологічності можна віднести і стійкість до проростання на пні.
Проростання яке спостерігається в роки з надмірною зволоженістю в другій
половині літа, погіршує якість як продовольчого зерна, так і насіневого
матеріалу. Стійкість до проростання обумовлена тривалим періодом
післязбирального дозрівання, який, у свою чергу, пов’язаний з червоною пігментацією зерна. Чим
інтенсивніше червоне забарвлення, тим більш стійкий сорт до проростання на пні.
У білозерних сортів зерно при зволоженій
погоді проростає на пні, однак знайдені білозерні форми, які стійкі до такого
проростання.
Надзвичайно важливе значення в селекції пшениці надається створенню сортів, що стійкі до
хвороб і шкідників. Проводиться спрямована селекція на стійкість до
різноманітних видів іржі (стеблової, бурої, жовтої), сажки (твердої,
карликової, пилової), борошнистої роси, кореневих гнилей, септоріозу, бактеріальних
і вірусних хвороб, Великого значення надається також стійкості пшениці до
шведської і гессенської мух, хлібних
жуків, пиявиці і інших шкідників. В залежності від конкретної зони вирощування
увага надається стійкості до відповідних патогенів і шкідників. Так стійкість
до стеблової іржі особливо важливо враховувати при створенні сортів
пшениці для західних і поліських районів
України, де ця хвороба майже щорічно
завдає значної шкоди, стійкість до
борошнистої роси – при створенні сортів для південних і південно-східних
районів, стійкість до карликової сажки –
лише при селекції озимої пшениці (на
ярій ця хвороба зустрічається як виключення).
Дуже
важлива селекція пшениці на високу
якість зерна. Під цим розуміють мукомельні і хлібопекарські особливості.
Важливо мати сорти з високим виходом муки, зерно яких досить легко
розмелюється. Вихід муки залежить від крупності і форми зерна, глибини і форми
боріздки. Найбільший вихід дають сорти з крупним зерном, що наближується до
шаровидної форми, з неглибокою боріздкою. За хлібопекарськими якостями у
пшениці м’якої виділяють сорти сильної пшениці (твердозерної), середньої сили
(філери) і слабкої. Перші
характеризуються високим вмістом білку (не менше 14%) і клейковини (не менше
23%) клейковина повинна бути високої якості, забезпечувати великий об’ємний
вихід хліба з відмінними якісними показниками. Сорти сильної пшениці
(покращувачі) мають особливість зберігати високі хлібопекарські якості при
добавленні в їхнє зерно 20 – 40% зерна слабкої пшениці. Сорти середньої за
силою пшениці також мають гарні хлібопекарські якості, але не можуть бути
використаними як покращувачі. Сорти слабкої пшениці дають хліб поганої якості
(розпливчастий, малого об’єму). Мука з них у чистому вигляді використовується в
кондитерській промисловості. Селекцію сильної пшениці проводять у районах, де
кліматичні умови дають можливість одержувати зерно високої якості. В Україні це
в основному південні і південно-східні, а також лісостепові райони.
Окремий напрямок представляє селекція кормової пшениці, від сортів якої
необхідний високий вміст білка і дефіцитних для пшениці амінокислот (лізину,
триптофану). Хлібопекарські якості кормової пшениці низькі. Доцільно створювати
кормові сорти пшениці, які б були маркіровані незвичним забарвленням оболонки зерна
(фіолетове, зелене), що вказувало б на їхнє цільове призначення.
Особливі вимоги ставляться до сортів пшениці твердої. Вони використовуються для виготовлення
макаронів. Мука з зерна твердої пшениці
повинна поглинати мало води при замісі клейковина – лише частково набухати,
тісто повинне замішуватися в короткий термін, бути твердим, легко формуватися,
нерозбухаючим, нерозтяжимим, не липким. Переважаючим повинно бути тісто
темно-жовтого кольору. Макарони з такого тіста повинні бути гладенькими,
твердими, не розм’якшуватися
до кінця варки, помірно набухати.
В
підсумку всі вимоги до сучасних сортів пшениці, за найбільш важливими з них є стабільність урожаїв по роках,
стійкість до хвороб і шкідників. Селекція на ці особливості поки що залишається
серйозною проблемою.
