Колекція
кукурудзи ВІР і ГЦРРУ, в якому зоосереджено світове різноманіття даної
культури, нараховує більше 13 тис. зразків.
Цінним вихідним матеріалом для селекції кукурудзи є місцеві і селекційні
сорти різноманітного походження. Впровадження в сільськогосподарське
виробництво гетерозисних гібридів витіснило місцеві сорти, що створило
небезпеку втрати генетичного фонду цієї культури. Місцеві і інтродуковані форми
кукурудзи містять багаточисельні мутації, і
виділення їх з застосуванням самозапилення є джерелом поповнення
колекції. В зв’язку з цим особливий інтерес представляють зразки з Грузії і
Молдови, де зформувалися місцеві сорти, які є джерелом багатьох цінних ознак:
гарної адаптації до місцевих грунтово-кліматичних умов, багатопочатковості,
посухостійкості, холодостійкості, ранньостиглості і т.д.
Колекція містить значну кількість самозапильних ліній української і
закордонної селекції, багато з яких
широко використовуються при синтезі гетерозисних гібридів.
Джерелами для створення нових самозапильних ліній використовуються
гібриди різних типів – міжсортові, сортолінійні, прості, трьохлінійні,
подвійні, міжлінійні, багатолінійні, а також синтетики (гібридні популяції) і
сорти. В останні роки як вихідний
матеріал для одержання самозапильних ліній широко застосовують синтетики від
різних циклів рекурентного (періодичного) добору.
Аналіз родовідної високоврожайних гібридів показав, що низка ліній з
більшою частотою використовується при створенні цих гібридів. Наприклад, значне
поширення в селекції отримали лінії: W64, Oh43, C103, F-619, A-632, T-22, B-73, B-14, F-2, F-7, Грушівська 380, Чернівецька 21, ДС9, ВІР 40, ВІР 44, ВІР38 і ін. У зв’язку з цим
висловлюється небезпека відносно об’єднання генетичної
основи кукурудзи. Дослідження показали, що селекція в помірній зоі проводиться
з використанням усьго 2% зародкової плазми кукурудзи тропічного поясу, Це
створює генетичну вразливість використовуваного матеріалу. Для розширення
генетичного потенціалу кукурудзи великі перспективи має залучення екзотичних
рас з Латинської Америки, які характеризуються низкою цінних озак і
особливостей, Екзотичні раси є джерелом зародкової плазми, генетично відмінної
від широко використовуваних в селекції матеріалів.
Великий інтерес для селекції представляють раси Amargo (Аргентина) і Zapalote Chico (Мексіка), які мають стійкість до хвороб
і шкідників, раси з Мексіки - Comiteco, Jala, що мають
довгий качан (до 30 см), і Pepitilla i Chalqgueno з дуже довгим зерном (до 1,8 см), Cuzco I Cuzco Gigant з Перу з крупним зерном (маса 1000 зерен до 1
кг), раса Coroico (Болівія і Колумбія), які включають форми з складним алейроновим шаром, що
визначає підвищений вміст білка в зерні,
і ін. Виділені раси холодостійкі, ранньостиглі, посухостійкі.
Використання в селекції місцевих рас з країн американського континенту
дасть змогу значно збагатити генетичний фонд кукурудзи. Разом з тим
використання цих матеріалів пов’язане з труднощами адаптації екзотичних рас до
умов довгого дня. Тому більшість зразків не визріває на території України. Крім того, порушується
розвиток генеративних органів, що призводить до поганої озерненості і навіть
безплідності початка.
Роботу по використанню екзотичних рас, як вихідного матеріалу проводять
в різних науково-дослідних установах, де серед великого набору зразків виділені
форми з нейтральною фотоперіодичною реакцією. Ці форми включені в селекційну роботу.
