Оцінка селекційного матеріалу.
Протягом вегетеційного періоду і після збирання проводять спостереження,
підрахунки і оцінки за комплексом ознак. У польових умовах оцінюють стан
сходів, загальну кількість рослин і пасинків для підрахунку кущистості, висоту
рослини і висоту прикріплення початка ( у багатопочаткових форм – нижнього
господарско придатного), а також число листків на головному стеблі. В зв’язку з
тим, що при рості і розвитку нижні листки всихають, методика підрахунку листків
включає підрізання п’ятого і десятого листа по мірі формування їх у часі. При
цьому у ранньостиглих форм, які мають невелику кількість листків, достатньо
помітити лише п’ятий лист. Загальний підрахунок листків проводять після викидання волоті.
Враховують число міжвузолів на одну рослину і число безплідних рослин.
Перед збиранням визначають кількість полеглих рослин, ламкість стебла
при перестої на пні і інтервал між побурінням обгортки початка і повним
усиханням усієї рослини.
При проведенні фенологічних спостережень відмічають дати: посіву; сходів
(початок – повні); поява волотей (початок – повна); дату коли з піхви листків
на 2 – 3 см з’явился волоть; цвітіння волотей (початок – повне) в момент появи
пиляків на центральній вісі волоті; цвітіння качанів (початок повне) при появі
маточкових ниток на початку; дозріванні (стиглості) качана: молочній – при
натисканні на зерно з’являється біла рідина; молочно-восковій – консистенція
кашоподібна, загускаюча; восковій – при натисканні нігтем на зерні залишається
слід; повній – при появі темного шару в місці прикріплення зернівки до стрижня
початка, а також характерній твердості зерна в середній частині початка.
Ввизначення фази дозрівання зерна кукурудзи утруднено через усихання і
пожовтіння листків обгортки під впливом посухи і високої температури. Тому в
світовій практиці тривалість вегетеційного пекіоду оцінюють за таким
показником, як число днів від появи 50% сходів до цвітіння початків у 50%
рослин. Поряд з урахуванням суми ефективних температур і вологості зерна цей
показник досить надійний для класифікації кукурудзи за групами стиглості.
Оцінку селекційного матеріалу на стійкість до хвороб і шкідників
найбільш ефективно проводять на інфекційному фоні, оскільки при цьому можна
одержати найбільш об’єктивну інформацію. Способи створення інфекційного фона
залежать від біологічних особливостей збудників хвороб і шкідників, фази
розвитку рослин і т.д.
Для оцінки стійкості до пухирчастої сажки в зв’язку з наявністю
механічного і фізіологічного імунітету створюють роздільний інфекційний фон. У
першому випадку рослини заражують шляхом оприскування водною суспензією спор
двічі: за тиждень до викидання і в фазі масового викидання маточкових ниток, а
в другому - на сьомий день з початку
появи ниток початка шляхом ін’єкції під обгортки початка.
При оцінці селекційних матеріалів на стійкість до пилової сажки інфекцію
наносять у грунт на глибину посіву насіння, а ступінь ураження враховують у
фазі повної стиглості.
Стійксть кукурудзи до кореневих і стеблових гнилей, які викликаються
грибами, визначають за однією методикою без поділу на збудників, оскільки вони
мають загальні біологічні особливості і дають однакові симптоми враження.
Інокулюм наносять в грунт з насінням, а підрахунки проводять у фазі воскової
стиглості.
Стійкість до фузаріозу, сірої гнилі, діплодіозу і нігроспоріозу качанів
після зараження оцінюють за трьохбальною шкалою в залежності від ступеня
враження початків.
Інфекційний фон для оцінки стійкості до гельмінтоспоріозу створюють шляхом
розкидання в міжряддях у фазі п’яти-шести листків кукурудзи сильно заражених
цим збудником листків культури.
Враженість оцінюють за п’ятибальною шкалою тричі: через 5 днів після
почви хвороби, в період викидання волотей і в кінці молочної стиглості.
Підрахунок ураженості іржею проводять за шкалою Т.Д. Страхова: перший
раз при появі ознак ураження, а другий – через 7 – 8 днів.
Стійкість до стеблового метелика найбільш ефективно оцінювати з
використанням метода штучного зараження рослин яйцями або личинками шкідника, яких
спеціально вирощують для цього.
Оцінку на стійкість до тлі і шведської мухи проводять на природньому фоні за п’ятибальною шкалою
Стійкість рослин кукурудзи до перестою на пні оцінюють, підраховуючи
полеглі рослини і обчислюючи їх відносний вміст до загальної кількості рослин
на ділянці. При вирощуванні кукурудзи на зерно проводять лабораторний аналіз
проби початка. Розмір проби може варіювати в залежності від того, в якому
ланцюгу селекційного процесу проводиться оцінка. Визначають консистенцію і
забарвлення зерна, форму, довжину, діаметр верхньої і нижньої частин
(відступаючи на ¼ довжини початка від верхівки до основи), число рядів зерен і
число зерен в ряду, ширину борозенок між рядами, спрямованість рядів (прямі,
зкривлені, збивчасті), масу початка. Після обмолоту початків враховують
забарвлення квіткових плівок, масу зерна і 1000 зерен, вихід зерна з початка в відсотках. Після
визначення вологості зерна врожай перераховують на 14%-ну вологість.
У гібридів, які вирощуються на силос, враховують урожай зеленої маси і
вихід сухої речовини.
Перед збиранням відбирають проби, зважують і визначають урожай зеленої
маси, в тому числі листостеблової і
качанів (без обгорток і ніжок). Потім складають середню пробу, подрібнюють
і відбирають зразок для визначення вмісту сухих речовин. По врожаю зеленої маси
і вмісту сухої речовини в відсотках визначають збір сухої речовини з 1 га.
Найбільшого значення в селекції кукурудзи на якість зерна набули такі показники,
як вміст загального азота (сирого протеїну) і лізина, а на якість зеленої маси
– вміст загального азота і лігніна.
При оцінці посухостійкості враховують цілий комплекс ознак і
особливостей рослин: стійкість до зів’янення,
число безплідних рослин, озерненість початка, масу 1000 зерен, розрив між строками цвітіння чоловічих і
жіночих суцвіть, ступінь зниження врожаю гібридів у посушливі роки порівняно з
сприятливими.
Оцінку зразків кукурудзи на холодостійкість проводять прямимм методами
(лабораторний і польовий) і непрямими. Польовий метод передбачає посів насіння
в ранні строки, при цьому польова схожість відтворює стійкість до понижених
температур і грунтових мікроорганізмів. Ступінь холодостійкості
встановлюють також за швидкістю появи
сходів і розвитку в початковий період, за стійкістю до весняних заморозків.
У лабораторних умовах насіння кукурудзи пророщують при температурі 6 –
100С.
До непрямих показників холодостійкості відносяться підвищений вміст
цукру в соку рослин, більш висока здатність пластидного апарату до
крохмальоутворення проникливість і в’язкість цитоплазми і ін.
Секлекційна робота з кукурудзою включає систему розсадників і
порівняльних сортовипробувань, в яких
вивчають вихідний матеріал, одержують лінії, оцінюють їх комбінаційну здатність,
створюють і випробовують гібриди. Селекційні посіви кукурудзи розміщають на
одному полі без просторової ізоляції, тому після проведення всіх оцінок і
підрахунків насіння вибраковують, а на наступний рік висівають кращі зразки з
резервів.
