Завдання і напрямки селекції при селекції сочевиці
Головний недолік усіх сортів сочевиці -
зміни забарвлення зерна в процесі збеігання і при варінні від типового для даного сорту до
буро-коричневого.
На Петрівській селекційній дослідній станції вперше в історії культври
М.М. Майоровою був створений сорт
тарілочної форми сочевиці ПСЕ-2 з зерном, яке не буріє. З тогоь часу
генеральним напрямком в селекції сочевиці стало створення таких сортів.
Біологічні показники моделі: нейтральний фотоперіодизм, сума активних
температур 1400 – 15000С, тривалість вегетаційного періоду 90 – 96
днів, підвищена інтенсивність фотосинтезу при помірних температурах і
освітленості, активний симбіотичний потенціал 20 – 30 тис. од., оптимальна рН
грунту 5,5 – 7, стійкість до вилягання, захворюванням і посухі.
Морфологічні показники6 стійке забарвлення зерна, детермінантний тип
куща, прямий слабо гілчастий кущ висота рослин 40 – 45 см, висота прикріплення нижнього боба біля 15 см, число
бобів на рослині 30, середня озерненість боба 1,2 насінини, маса 1000 зерен 65
г, індекс урожаю 35 – 40%, густота рослин до моменту збирання варожаю 1,5 млн/га, урожай зерна 3,5
т/га.
Біохімічні показники: вміст білка в зерні не менше 27%, збір білка з
гектара 950 кг, незамінних амінокислот в білку не менше 40%.
Технологічні показники: крупність зерна 5,25 мм (не менше 90%),
вирівняність (5,5 – 6 мм) більше 80%, відсутність побуріння зерна при варінні,
час розварювання не більше 55 хвилин.
На основі аналізу сортів і форм
тарілочної чсочевиці і показників моделі сортів з насінням, яке небуріє, визначені наступні перспективні
напрямки селекції сортів тарілочної сочевиці з насінням, яке не буріє: 1) з детермінантним типом росту, 2) рослини,
які формують великий і активний симбіотичний апарат, 3) що мають підвищену
інтенсивність фотосинтезу, 4) комплексну стійкість до хвороб, 5) високу і стабільну врожайність, 6)
оптимальне співвідношення ознак структури врожаю, 7) високі технологічні і
біохімічні якості зерна.
Вихідний матеріал при селекції сочевиці
Селекційна робота проводилася в
зоні вирощування експортної тарілочної сочевиці. Вихідним матеріалом
використовували природні популяції і місцеві сорти. На першому етапі
застосовували прямий добір, який проводили
з крупнозених сортів народної селекції або з природніх популяцій.
Для селекції форм сочевиці зерно
якої не буріє, вихідним матеріалом
використовують спонтанні або штучні гібриди між звичайними формами тарілочної
сочевиці і формами дрібнонасіневої рисової сочевиці. За вихідний матеріал як
донори гена, що контролює відсутність побуріння, слід використовувати велику
колекцію небуріючих формсочевиці, які накопичені на Петрівській
селекційно-дослідній станції (Російська Федерація).
