Генетика сочевиці
Форми і сорти сочевиці L. esculenta не розрізняються ні за числом хромосом, ні за
морфологією. Всі вони мають 14 (2n) одноманітних хромосом. У диких видів їх стільки
ж. Схрещування між різними видами
утруднені, тому поки що не одержані міжвидові гібриди. Не зав’язується насіння
і при міжродових схрещуваннях сочевиці з вікою, горохом, чиною, нутом, квасолею
і іншими культурами.
Генетичні дослідження Є.І. Баруліної і Є.А. Домбровської показали. Що
прості альтернативні ознаки (забарвлення сходів, квіток, бобів, насіння, сім’ядолей)
у різних географічних рас L. esculenta, як правило
спадкуються за простими менделівськими
схемами незалежно від походження форм. Ними були встановлені гени, що
визначають прості якісні ознаки (табл 5).
5. Спадкування морфологічних ознак сочевиці
|
Ознака
|
Прояв
ознаки
|
|
|
домінантна
|
рецесивна
|
|
|
Забарвлення квітки
|
Фіолетове
|
Біле
|
|
Забарвлення оболонки зерна
|
Чорне з точковим малюнком
|
Без точковості
|
|
Забарвлення сім’ядолей
|
Червоне, оранжеве
|
Зелене
|
|
Забарвлення боба
|
Пурпурове, фіолетове, Фіолетова
плямистість
|
Зелене
Зелене без плям
|
Забарвлення сходів Фіолетове Зелене
Цими ж дослідженнями було встановлено, що ген
діє плейотропно на забарвлення квіток, забарвлення і малюнок насіневої
оболонки, в той же час він зчеплений з геном фіолетового забарвлення боба.
Різноманітні аномалії (карликовість, альбінізм) рецесивні відносно до
нормального стану.
При схрещуванні підвидів і
географічно (генетично) віддалених форм відбувається складне розщеплення за
низкою кількісних і якісних ознак. У нащадків від таких схрещувань з’являються
нежиттєздатні, стерільні рослини і поряд з ними виникають різноманітні
оригінальні форми і утилітарно цінні
ознаки. Складність розщеплення свідчить
про істотні генетичні відмінності між географічно віддаленими расами і
підвидами.
