Дослідників цікавила головним чином генетика
пшениці м’якої і твердої –
найбільш важливих у господарському відношенні видів. Однак ці види, як вже
вказувалося, мають складний геном, який складається з трьох (AuBD) і
двох (AuB) простих
геномів. Оскільки прості геноми належать
спорідненим диплоїдним видам, які мають повний набір генів і
забезпечують нормальну життєздатність, у гекса- і тетраплоїдних видів більшість
генів ду- і трипліковані (повторені двічі і тричі). Це надзвичайно ускладнювало генетичний аналіз і картування генів на хромосомах. Проблема була вирішена з
допомогою моно- і нулісоміків, і пшениця м’яка стала одним з найбільш вивчених у
генетичному відношенні видів культурних рослин. Успішно проводиться генетичне
вивчення твердої і інших видів пшениці, а також споріднених їм видів інших
родів.
Гексаплоїдна пшениця
