Гексаплоїдна природа пшениці м’якої дає змогу їй зберігати достатньо
високу життєздатність у моносомному і навіть нуллісомному стані (знову ж таки в
результаті дублювання генів). Видаляючи будь-яку хромосому (тобто одержуючи
моносомік) або пару гомологічних хромосом (нулісомік) і спостерігаючи
фенотипічні зміни, що пов’язані з цією
елімінацією, дослідник отримує можливість говорити про те, які ознаки
контролюють гени, що локалізовані на
вилучених хромосомах. Сучасні методи хромосомної інженерії дають змогу
замінювати пару гомологічних хромосом у відповідному сорті, який переведений у
моносомний або нуллісомний стан, на хромосоми з набору іншого сорту або навіть
іншого спорідненого виду (може бути замінена і одна хромосома), додавати пару
чужерідних хромосом до хромосомного набору пшениці, а також повний набір
хромосом іншого виду. Використовуються також цитологічні маркери у вигляді телоцентриків
(одна з хромосом представлена лише одним плечем з центромірою), трисоміки і
тетрасоміки. Все це надзвичайно розширило можливості генетичного аналізу
пшениці, що дає змогу не лише визначати локалізацію
генів у хромосомі, вивчати ефект дози
гена, експресію гена в новому
генотипічному середовищі, але і проводити
картування, вимірюючи генетичну відстань
між локусом і центромірою і між різними
локусами. Разом з тим багато з цих робіт (заміщення хромосом) мають
пряме селекційне значення, оскільки в
процесі досліджень створені нові цінні в господарському відношенні форми
пшениці.
