|
Ознака
|
Прояв ознаки
|
Особливості
|
|
|
домінантне
|
рецесивне
|
||
Забарвлення:
колеоптиля Антоціанове Зелене -
стебла
„
„
-
колоса
Червоне Біле -
Чорне „ -
зерна
Червоне
„ Полімерні гени R1, R2, R3
адитивної дії
Остистість-безостість: Безостість Остистість Гени-інгібітори остистості
Опушення колоскових
лусок: Опушені Голі -
Опушення стеблових
вузлів „ „ -
Восковий наліт: Наявний Відсутній -
Встановити належність лосуса до відповідної пари хромосом можна
схрещуванням форми з відповідним алелем в цьому локусі з кожним з членів
моносомної серії, які несуть інший алель. Відхилення від звичайного спадкування
в F1 (у випадку рецесивного алеля) або
порушення звичайного розщеплення в F2 (у випадку
домінантного алеля) свідчить про належність локуса до цієї хромосоми, яка в
даному члені серії знаходиться в моносомному стані. Ще простіше вирішується
питання при використанні нуллісомної серії ліній. Визначити, в якому плечі
хромосоми знаходиться локус, можна за характером спадкування в F1 або розщеплення в F2 при використанні відповідного телоцентрика. Наступний крок – визначення
відстані від локуса до центромери за часткою кросоверних особин у схрещуванні з
телоцентриком. Відстані між локусами можна вирахувати, якщо відомі відстані між
центромерою і локусами в одному плечі.
Хромосоми пшениці позначають арабським числом (від 1 до 7) і символом
елементарного генома, наприклад 1А або 3В. При цьому гомеологічні
хромосоми різних геномів мають однакову нумерацію.
Незважаючи на існування гомологічних ділянок в
хромосомах різних геномів, які складають загальний геном пшениці, кон’югація
між ними в мейозі переважно не відбувається, тобто пшениця м’яка поводить себе
як звичайний диплоїд. Встановлено, що гомеологічній
кон’гації стає на заваді ген Ph, який знаходиться на довгому плечі 5-ї хромосоми
геному В-5ВL (L –символ довгого
плеча, символ короткого – S). Наступні дослідження показалияяяяя, що, крім Ph, існують і інші
чинники слабкішої дії, супресори і активатори, які впливають на процес кон’югації гомеологічних хромосом. Кон’югацію
контролюють п’ять хромосом. Видаляючи хромосому 5В, досягають гомеологічної кон’югації, що дає змогу при віддаленій
гібридизації отримувати транслокації
при участі хромосом інших видів, які споріднені з пшеницею.
Завдяки використанню моносомного і інших видів анеуплоїдного аналізу, а також телоцентриків і заміщених
ліній вдалося з різною точністю локалізувати
біля 150 генів, які визначають різноманітні ознаки. Це має істотне значення
для вдосконалення селекційних програм, що передбачають введення тих або інших
генів у генотип сорту. При перевірці якості гібридизації важливо, яка з
альтернативних ознак домінує, використовуючи її як маркер.
У
пшениці встановлені комплементарні гени гібридного некрозу. Вони представлені
алелями сильними, середньої сили і слабкими. Рослини генотипу Ne1 – Ne2 або не дають
насіння, або, коли алелі слабкі, мають низьку насіневу продуктивність, оскільки
у них відмирають листки. Іншими напівлетальними генами комплементарної дії
встановлені гени гібридного хлорозу Cl1 і Cl2. Насамкінець, комплементарно спадкується
гібридна карликовість, що контролюється трьома домінантними генами. Значення
перерахованих вище генів чисто негативне. При підборі батьківських пар для
схрещування селекціонери намагаються
уникнути їх поєднання, яке викликає різке ослаблення F1. Це можливо, оскільки
генотипи сортів стосовно цих генів у багатьох випадках відомі (наприклад,
списки сортів з генами Ne опубліковані). Якщо ж все таки дана комбінація
необхідна і в F1 вона здатна утворювати мінімальну
кількість насіння, то треба істотно збільшити об’єм гібридизації, щоб мати
достатньо насіння для посіву F2.
