Підбір
батьківських пар для схрещувань, спрямованих на урожайність. Підбір вихідного матеріалу ґрунтується
на порівняльному вивченні сортів і ліній по врожаю з одиниці площі і його
складових компонентів продуктивності. Підбір батьківських форм для схрещувань
серед цього матеріалу ґрунтується на різноманітних концептуальних принципах.
Найбільш результативною в Україні
виявилася концепція залучення до схрещувань екологічно і географічно віддалених
форм пшениці (Лук’яненко П.П., 1932; Фляксбергер К.А., 1934; Вавілов М.І., 1935
і ін). Така концепція підбору пар для
схрещування ґрунтується на припущенні,
що сорти пшениці, які сформувалися в географічно віддалених районах земної кулі
протягом тривалого часу, мають істотні генотипічні відмінності. Спонтанні і
керовані людиною еволюційні зрушення сприяють накопиченню в місцевих сортових популяціях генів з найбільшою адаптивною
цінністю до специфічних умов середовища в кожному регіоні. При цьому гени, які контролюють будь-яку ознаку в
різних екологічних нішах, утворюють специфічні асоціації і тому різняться між собою, що обумовлює величезне
різноманіття гібридних нащадків при схрещуванні географічно і екологічно
віддалених форм. Але, сама по собі географічна віддаленість батьківських форм
ще не є запорукою успіху. Все більшого значення набуває знання генетичних
особливостей внутрішньовидового різноманіття за ознаками – складовими врожаю
зерна. У ВІРі (м. Санки-Петербург) проведено пошук достатньо ефективних
прийомів оцінки вихідного матеріалу, які дають можливість формувати орієнтирові
уявлення про генетичні особливості
найбільш видатних зразків пшениці з світової колекції. Вони описані в
методичному посібнику „Система генетического изучения исходного материала для
селекции растений” (Мережко А.Ф., 1984).
М.І. Вавілов (1935), проаналізувавши
родовідну шведського сорту Extra Kolben, одним з перших
звернув увагу на можливість значного збільшення врожайності ярих сортів шляхом
схрещування їх з озимими формами. Висока ефективність схрещувань ярих пшениць з
озимими швидше всього пов’зана з тим, що батьківські форми створювалися в
абсолютно різних екологічних умовах і за рідкісним виключенням не обмінювалися
між собою генетичною інформацією. Це могло призводити до детермінації одних і
тих же ознак у ярих і озимих форм різними, неалельними між собою генами.
Напевно це і є причиною появи значної
кількості трансгресивних рекомбінантів в другому і наступних поколіннях від
проведення таких схрещувань.
Світова колекція пшениці ВІР налічує надзвичайно багатий вихідний
матеріал для селекції на урожайність. Усі зразки проходять оцінку в широко
розгалуженій дослідній мережі інституту. Селекціонери мають можливість
виписувати необхідний вихідний матеріал
пшениці, перевіряти їх характеристику в місцевих умовах і використовувати
найбільш продуктивні форми в селекційних програмах.
