Створення спадкової
мінливості в популяціях для селекції
на врожайність. У
практиці селекційної роботи з пшеницею
відомо багато випадків, коли вдається
виділяти покращені форми з деяких
сортів. Показовим у цьому відношенні
стало створення озимої пшениці Безоста
1, елітна рослина якої відібрана в
восьмій генерації сорту Безоста 4
(Лук’яненко П.П., 1961).
Основним джерелом гетерогенності
в межах чистолінійних сортів вважається
спонтанна міжсортова гібридизація, але
необхідно мати на увазі і інші фактори.
Елітні рослини для формування сортів
пшениці добирають переважно в F5
– F6, а інколи
і в більш ранішніх поколіннях, коли ще
може зберігатися гетерозиготність.
Так, наприклад, якщо схрещувані сорти
різняться по 10 локусах, 27% рослин в F5
і 4% в F8 ще
гетерозиготні за одним або декількома
генами (Walton P.D.,
1969). В процесі гомозиготації
такі рослини можуть дати початок низці
чистих ліній, які будуть схожими за
основними агрономічними ознаками, але
різнитимуться генотипічно. Джерелом
внутрішньосортової гетерогенності
може бути спонтанний мутагенез.
Добори з існуючих сортів не
можуть забезпечити постійного успіху.
Це змушує селекціонерів застосовувати
методи, які дають змогу збільшити
спадкову мінливість в популяціях.
Основним з них виявилася гібридизація.
Найбільше використовують
схрещування батьківських форм, що
належать до одного виду. Опрацьовано
безліч схем, згідно яких в комбінацію
включають від двох до десяти і більше
сортів і ліній. Накопичено багато даних
про особливу ефективність складної
гібридизації. Прихильниками її
застосування були саратовські
селекціонери. Складну ступінчасту
гібридизацію опрацював А.П. Шехурдін,
ґрунтуючись на ідеях висловлених А.І.
Стебутом. Складні схрещування успішно
застосовувала В.М. Мамонтова. Складними
схрещуваннями створено вихідний матеріал
ярої пшениці, зокрема для сорту Саратовська
29. Тепер складні схрещування використовуються
багатьома селекціонерами в тому числі
в Україні і дають добрі результати.
Великі перспективи відкриває
проведення вибіркових діалельних
схрещувань, схема яких запропонована
N.F.
Jensen (1970).
Тут створюється можливість комбінувати
в різноманітних сполученнях ознаки
батьківських форм, які залучаються до
схрещувань і збільшувати на власнимй
розсуд селекціонера частку бажаних
генотипів. Особливу цінність у схемі
N.F.
Jensen (1970)
становить можливість створення генетично
поліморфних сортів, фенотипічна
одноманітність яких досягається не
самозапиленням, а безперевною
гібридизацією.
В багатьох випадках з успіхом
використовуються насичуючі
схрещування. Частіш за
все їх використовують для передачі
сортам стійкості до хвороб, при покращенні
якості продукції і т.д. На жаль, цей метод
недооцінюється в роботі з кількісними
ознаками, хоча він і тут може бути
надзвичайно ефективним (Thomas
M., 1952;
Briggs F.N.,
Allard R.W.,
1953; Briggs
F.N.,
1958).
Аналізуючи переваги і недоліки
тієї або іншої схеми внутрішньовидових
схрещувань, неможливо рекомендувати
якусь одну з них для всіх можливих
випадків. Кожен селекціонер застосовує
такі схрещування, які найбільш відповідають
поставленому завданню. Те ж саме можна
сказати і про об’єми схрещувань.
Істотні можливості існують
при використанні віддаленої
гібридизації м’якої
пшениці з іншими видами роду Triticum
і родами сімейства
Poaceae.
Великі надії покладаються на міжвидову
гібридизацію, яка
відбувається на рівні соматичних клітин.
Припускається, що такими шляхом стане
можливим провести схрещування навіть
між представниками різних ботанічних
сімейств. У цьому напрямку зроблені
лише перші, але надзвичайно важливі
кроки. Метод віддаленої гібридизації
перспективний для створення форм пшениці
з принципово новим, значно більш високим
потенціалом продуктивності, ніж у
сучасних сортів. Для того щоб розширити
застосування віддаленої гібридизації
в практичній селекції, слід було б
налагодити роботу по отриманню первинних
віддалених гібридів у декількох аграрних
університетах України. Це б дало змогу
селекціонерам використовувати вже
готові проміжні форми, які легко
схрещуються з м’якою
пшеницею.
Широке застосування для
одержання спадкової мінливості знаходить
хімічний і
радіаційний мутагенез.
Існують експериментальні докази того,
що деякі з мутантів можуть започаткувати
лінії з більшою продуктивністю, ніж
вихідні форми. Роботи по використанню
індукованого мутагенезу в селекції
пшениці застосовуються в Інституті
фізіології і генетики АН України.
