Підбір батьківських пар
для схрещувань, спрямованих на урожайність.
Підбір вихідного матеріалу ґрунтується
на порівняльному вивченні сортів і
ліній по врожаю з одиниці площі і його
складових компонентів продуктивності.
Підбір батьківських форм для схрещувань
серед цього матеріалу ґрунтується на
різноманітних концептуальних принципах.
Найбільш результативною в Україні
виявилася концепція залучення до
схрещувань екологічно і географічно
віддалених форм пшениці (Лук’яненко
П.П., 1932; Фляксбергер К.А., 1934; Вавілов
М.І., 1935 і ін). Така концепція підбору
пар для схрещування ґрунтується на
припущенні, що сорти пшениці, які
сформувалися в географічно віддалених
районах земної кулі протягом тривалого
часу, мають істотні генотипічні
відмінності. Спонтанні і керовані
людиною еволюційні зрушення сприяють
накопиченню в місцевих сортових
популяціях генів з найбільшою адаптивною
цінністю до специфічних умов середовища
в кожному регіоні. При цьому гени, які
контролюють будь-яку ознаку в різних
екологічних нішах, утворюють специфічні
асоціації і тому різняться між собою,
що обумовлює величезне різноманіття
гібридних нащадків при схрещуванні
географічно і екологічно віддалених
форм. Але, сама по собі географічна
віддаленість батьківських форм ще не
є запорукою успіху. Все більшого значення
набуває знання генетичних особливостей
внутрішньовидового різноманіття за
ознаками – складовими врожаю зерна. У
ВІРі (м. Санки-Петербург) проведено пошук
достатньо ефективних прийомів оцінки
вихідного матеріалу, які дають можливість
формувати орієнтирові уявлення про
генетичні особливості найбільш видатних
зразків пшениці з світової колекції.
Вони описані в методичному посібнику
„Система генетического изучения
исходного материала для селекции
растений” (Мережко А.Ф., 1984).
М.І. Вавілов (1935), проаналізувавши
родовідну шведського сорту Extra
Kolben, одним з
перших звернув увагу на можливість
значного збільшення врожайності ярих
сортів шляхом схрещування їх з озимими
формами. Висока ефективність схрещувань
ярих пшениць з озимими швидше всього
пов’зана з тим, що батьківські форми
створювалися в абсолютно різних
екологічних умовах і за рідкісним
виключенням не обмінювалися між собою
генетичною інформацією. Це могло
призводити до детермінації одних і тих
же ознак у ярих і озимих форм різними,
неалельними між собою генами. Напевно
це і є причиною появи значної кількості
трансгресивних рекомбінантів в другому
і наступних поколіннях від проведення
таких схрещувань.
Світова колекція пшениці ВІР
налічує надзвичайно багатий вихідний
матеріал для селекції на урожайність.
Усі зразки проходять оцінку в широко
розгалуженій дослідній мережі інституту.
Селекціонери мають можливість виписувати
необхідний вихідний матеріал пшениці,
перевіряти їх характеристику в місцевих
умовах і використовувати найбільш
продуктивні форми в селекційних
програмах.
