Жито як культура

Жито – друга після пшениці хлібна культура в Україні. Житній хліб висококалорійний і має відмінні смакові якості. Зерно жита містить повноцінні, багаті на незамінні амінокислоти (особливо на лізин) білки і вітаміни А, С, Е і групи В. Воно використовується на кормові цілі для худоби як високолізинова добавка до комбікормів.

В Поліссі і Лісостепу України, жито перевищує озиму пшеницю по зимостійкості і стійкості до несприятливих погодних умов. За даними Державного сортовипробування в північних областях урожайність жита порівняно з пшеницею вище на 50 – 60%.

Завдяки своїм біологічним особливостям жито здатне рости на різноманітних за родючістю грунтах і перевищує по врожайності інші зернові культури при вирощуванні на малопродуктивних піщаних грунтах. В Україні вирощують виключно озиме жито.

Селекціонери досягнули істотних успіхів у створенні високоврожайних сортів диплоїдного і тетраплоїдного жита. Але рівень досягнутих успіхів у селекційній роботі ще не повністю відповідає вимогам сільськогосподарського виробництва. Необхідні зимостійкі сорти, які мають високий потенціал урожайності, позитивно реагують на підвищені дози добрив, стійкі до вилягання, шкодочинних хвороб і шкідників, з високими технологічними особливостями зерна.

Для створення якісно нових сортів в Україні селекціонери мають багатий вихідний матеріал з світової колекції Центру генетичних ресурсів України (м. Харків, Московський проспект, 142) і Всеросійського Інституту Рослинництва (м. Санкт-Петербург, Центр, Герцена, 44, ВІР). Колекція поповнюється новітнім сортиментом селекційних сортів з різних країн, місцевими сортами з різних агрокліматичних зон, зразками смітньо-польового жита і дикорослих видів. Світова колекція включає всю багатоманітність ботанічних видів, різновидностей і форм, а також генетичний фонд сортозразків, які необхідні для вирішення проблем селекції.

До колекції включені перші донори домінанантної короткостеблості, а також імунітету до борошнистої роси і бурої іржі, створені шляхом інтрогресії генів імунітету від диких видів у культурне короткостебле жито. Велика робоча генетична колекція ліній жита створена в лабораторії селекції жита Інституту рослинництва (м. Харків, Московський проспект, 142), на Носівській селекційній дослідній станції (Чернігівська обл., Носівський р-н., с. Дослідне): зокрема - три донора домінантної короткостеблості (Гном 1, Гном 2, Гном 3), донорів крупності зерна (ВПК, ВПК Hl), донорів імунітету до борошнистої роси (Імунер 76, Імунер 76/97), бурої і стеблової іржі (Кобра), рецесивних донорів еректофільності, безлігульності і безвосковидності листаі ін.

В зерні жита і пшениці міститься майже однакова кількість поживних речовин. Однак за харчовою і фізіологічною цінністю зерно жита і житній хліб мають багато переваг порівняно з зерном пшениці і хлібом з нього.

За багаторічними даними біохімічної лабораторії ВІР і літературними джерелами, середня кількість білку в зерні жита коливається в межах 8,0 – 18,7%, крохмалю – 51,8 – 69,0 і олії – 1,6 – 2,6%, а в зерні пшениці відповідно 8,9 – 22,7, 66,8 – 69,3 і 1,9 – 3,2%. Але жито перевищує пшеницю за вмістом у білку багатьох амінокислот: лізину на 39%, аргініну на 44, валіну на 11, треоніну на 17%, поступаючись за кількістю гістидину, триозіну, триптофану.

В зв’язку з підвищеним вмістом лімітуючої амінокислоти – лізину – біологічна цінність білку жита вища, ніж пшениці. Порівняно з поживністю білків материнського молока поживність білків зерна жита становить 83%, а пшениці - лише 41%.

Зерно жита містить багато біологічно активних речовин. За вмістом вітамінів В₂ і Е воно істотно перевищує зерно пшениці.

Велика цінність озимого жита як кормової рослини, що дає ранній високоякісний зелений корм. Зелена маса жита успішно використовується для приготування сінної муки і раннього силосу. За коромовою цінністю жито не поступається кращим однорічним і багаторічним злаковим травам.

Велике значення жита визначається його здатністю утворювати високі врожаї при менш сприятливих для інших зернових культур грунтово-кліматичними умовах. Жито висівають майже в усіх агрокліматичних зонах. На півночі європейської частини посіви жита досягають 69⁰, а в Сибіру – 64⁰ п.ш., в гірських умовах Закавказзя і Середньої Азії зустрічаються на висоті 2 – 3 тис. м і більше над рівнем моря. Географічне розміщення районів вирощування жита визначається його біологічними особливостями – витривалістю до несприятливих умов середовища. Цінні особливості жита, що дали змогу просунути її вирощування далеко на північ і високо в гори, - здатність проростати при мінімальній (0 – 2⁰С) температурі, витримувати сильні (до -32⁰С) морози зимою, утворювати повноцінне зерно при понижених температурах.

Найбільші площі посіву озимого жита в Чернігівській (100 – 150 тис. га), Житомирській (80 – 120 тис. га) і Київській (до 100 тис. га). Значні площі жита висівають в Західних, а також у Сумській і Харківській областях. Всього в Україні площі зайняті під житом коливаються по роках від 700 до 900 тис. га. Середня врожайність озимого жита в Україні становить всього1,7 т/га.

Передовий виробничий досвід і результати науково-дослідних установ показують, що озиме жито потенційно високоврожайна культура. За даними сортодільниць, у порівняльних умовах на однаковому агрофоні середня врожайність озимого жита вище врожайності озимої пшениці. На Васильківській сортодільниці Київської області у 1998 р. одержана врожайність озимого жита Боротьба 9,28 т/га, а на Приєкульській сортодільниці в Литві в 1991 р – 9,90 т/га. Рекордний урожай зерна озимого жита, який відомий автору, це 11,8 т/га в інституті рослинництва м. Кромержіж, Чехія.

Наведені приклади свідчать про величезні можливості підвищення врожайності жита. У передових господарствах з високою культурою землеробства врожайність жита в 2 – 4 рази перевищує середню по країні. Головною причиною низької врожайності озимого жита в виробничих умовах є порушення технології вирощування і недооцінка можливостей сучасних сортів.

Потреби населення України в житньому хлібі задовольняються всього лише на 6,20%. У теперішній час на одного жителя України припадає лише 22 кг зерна або близько 18 кг печеного хліба на рік. Згідно даних інституту харчування, в раціоні людини житній хліб повинен становити більше 50% від загальної потреби в цьому продукті. Нинішня структура посівних площ і валового виробництва зерна жита в державі викликає серйозну стурбованість, оскільки землеробство втрачає непримхливу, стабільну і цінну зернову культуру. Зерно жита не може бути замінене пшеничним. Житній хліб сприяє виведенню з організму солей важких металів, запобігає розвитку карієсу зубів. Виняткова цінність житнього хліба і незамінність комплексу його якостей обумовлюють високий споживчий інтерес. Для задоволення існуючих і перспективних потреб України, з урахуванням чисельності населення в потребах житнього хліба, на військово-продовольчі цілі на створення перехідного насіневого фонду, виробництво зерна необхідно довести до 8,1 млн. т. на рік. Це можливо за рахунок раціонального розміщення посівних площ під озимим житом і головне, підвищення його врожайності. Глибока системна криза, в якій знаходиться Україна, вимагає значного підвищення уваги до виробництва зерна озимого жита, як культури невибагливої до грунтів і умов середовища. Сучасні сорти озимого жита української селекції відповідають теперішнім умовам аграрного виробництва. Вони мають високий і стабільний урожай зерна, стійкі до вилягання і хвороб, зимостійкі, потребують мінімум витрат не відтворюваної викопної енергії.

В Україні селекцією жита займаються всього п’ять малочисельних груп науковців, зокрема в Інституті рослинництва (м. Харків), Інституті землеробства (с.м.т. Чабани, Київська обл.), Інституті сільського господарства (с. Грозіно, Житомирська обл.), на Носівській селекційній дослідній станції (с. Дослідне, Чернігівської обл.), і на Верхняцькій селекційній дослідній станції (с. Верхняка, Черкаської обл.).

Найбільше зерна жита виробляє Російська Федерація, Німеччина, Польща, Білорусь, Китай, Швеція, Франція, Туреччина, Голландія, США. В країнах Південної Америки і Австралії жито вирощують на незначних площах і часто його навіть не враховують статистикою. В останні роки інтерес до жита проявляють промислово розвинені країни з складною екологічною ситуацією.