Створення провокаційно-інфекційного фона для селекції на стійкість до грибкових захворювань

Створення провокаційно-інфекційного фона для селекції на стійкість до грибкових хвороб. Без добре опрацьованих методів оцінки стійкості жита до хвороб неможливо виявити стійкі сорти і рослини (В.Г. Смирнов та ін., 1979; Г.С. Фадеєва, 1979). Через те, що сприятливі для розвитку хвороби умови в полі бувають не кожного року, опрацювання надійних методів вивчення стійкості жита до хвороб є надзвичайно важливою ланкою в практичній селекційній роботі. Тому, для селекції виникає потреба створення провокаційних фонів для щорічної надійної оцінки вихідного матеріалу.

Створення умов сприятливих для розвитку відповідного патогена або їх комплексу одержало в селекції назву провокаційного фона. Для максимального зараження рослин жита грбковими захворюваннями – сніговою пляснявою (Fusarium nivale Ces.), стебловою гниллю (Fusarium culmorum, F. avenaceum, F. oxisporum, і ін.), бурою іржею (Puccinia dispersa Eriks et Henn.), стебловою іржею (Puccinia graminis Pers. secalis Eriks et Henn.), борошнистою росою (Erysiphe graminis D.S.) створювався провокаційний фон. На ділянку площею 0,6 га, оточену з трьох сторін, окрім сонячної, лісосмугами, вноситься через кожні три роки по 180 т/га свіжого гною. Для накопчекння інфекції застосовувується беззмінний посів жита по житу. Щорічно хворі рослини, які вибраковуються до початку цвітіння, подрібнюються і разом з пожнивними рештками заорюються в грунт.

Таким чином, високі дози гною сприяють потужному розвитку рослин, а накопичення в грунті решток з хворих рослин дає можливість заражувати рослини на 100% усіма видами грибкових захворювань, які накопичуються в грунті.

Для зараження рослин борошнистою росою, бурою і стебловою іржею , проводиться нанесення суспензії уредоспор і телейтоспор ранцевим обприскувачем в сприятливий для розвитку патогенна період. Перед нанесенням суспензії спор ділянка штучно рясно зволожується протягом дня. Після заходу сонця ввечері безпосередньо на рослини в період їх виходу в трубку наносяться спори відповідної інфекції. Протягом семи днів відбувається інвазія рослин, після чого їх можна оцінювати за ступенем ураження.

Спостереження за динамікою прояву грибкових захворювань вихідного і гібридного селекційного матеріалу озимого жита проводиться протягом усього вегетаційного періоду. Рослини, які виявляють стійкість до захворювання хворобами, для повної впевненості заражаються повторно свіжим інокулюмом. Зараження борошнистою росою, бурою і стебловою іржею проводиться нанесенням на виявлені рослини уредоспор з ураженого листя. Рослини, які попередньо визнані стійкими, „пригладжуються” спеціальною рукавичкою з наждачного паперу.

Простий у застосуванні, але ефективний для використання в практичній селекційній роботі метод дає змогу одержувати максимальне захворювання рослин озимого жита борошнистою росою, бурою і стебловою іржею.

Для прискореної оцінки селекційного матеріалу використовується метод зараження борошнистою росою на проростках. В період масового ураження Еrysipha graminis збирається листя з клейстоціями, і зберігається в холодильнику при температурі -1-3⁰С в нещільно закритому скляному посуді. Перед зараженням проростків інфекційний матеріал змочується водою і поміщається в термостат при температурі 20 – 22⁰С для визрівання спор. Після цього готують суспензію спор і пульвелізатором наносять на листки проростків з концентрацією 60 – 70 тис. в 1 мл. розчину. В фазі 1 – 2 листочків рослини поміщаються в вологу камеру на 10 – 12 год (Л.А. Корольова, 1977).

Оптимальними умовами для зараження рослин борошнистою росою вважається - вологість повітря 90 – 100%, температура + 22 – 25⁰С. При 10 – 12 годинному освітленні лампами денного світла. Через сім-вісім днів оцінюється ступінь зараженості рослин. Стійкі рослини пересаджуються на провокаціно-інфекційну ділянку, де їх за потребою клонують, додатково для впевненості заражують свіжим інокулюмом і проводять поглиблені селекційні маніпуляції.

Поряд з іншими хворобами жита борошниста роса (Erysipha graminis) скрізь розповсюджена. Серед світового генофонду жита не знайдено стійких до захворювання борошнистою росою сортів і диких зразків. Перші дослідження (B. Zwatz, 1972; G. Effland, 1972; H. Frauenstein, 1973; J. Kochling et. al., 1975; H. Muller, 1983; V. Lind, 1985) за шкодочинністю від борошнистої роси виявили втрати врожаю зерна від 12 до 42%. При епіфітотіях борошнистої роси менше втрат зазнають високорослі сорти тому, що основну фотосинтетичну функцію при захворюванні листя беруть на себе стебла. Створення короткостеблих сортів надзвичайно загострило проблему генетичного вдосконалення озимого жита на стійкість до грибкових захворювань і зокрема борошнистої роси.

В.Д. Кобилянським (1982) створено новий донор стійкості до борошнистої роси – Імеріг 1. Спадковість стійкості до борошнистої роси в цього донора домінує при схрещуванні над схильністю до захворювання в розщеплюється в F2 за простою моно генною схемою – 3 : 1. Захворювання борошнистою росою обумовлює зменшення висоти рослин, числа колосків і зерен у колосі, крупності зерна і викликає значне зменшення продуктивності рослини. Чітко встановлено зменшення показників продуктивності рослини і врожаю зерна з одиниці площі по мірі збільшення ступеня враження борошнистою росою.

Особливо великої шкоди завдає борошниста роса озерненості колоса озимого жита. Від захворювання борошнистою росою втрачається 20 – 30% потенційних зерен. Істотно зменшується маса 1000 зерен по мірі враженості рослин борошнистою росою. В епіфітотійні роки від борошнистої роси втрачається 40 – 60% урожаю зерна.