Стеблова
іржа періодично
розвивається в умовах відносно сухої
і холодної осені, які визначають в окремі
роки як величину, так і якість урожаю.
Вивчення процесу розвитку грибних
епіфітотій, яке проведено К.М. Степановим
(1962), Я. Ван дер Планком (1972, 1976), дало змогу
визначити, що динаміка хвороби залежить
від типу стійкості хазяїна, ступеня
патогенності гриба і сполучення
абіотичних чинників середовища (класичний
трикутник). Пізніше A.
Iaea-Isi
(1976) увів четвертий вимір – час. На цій
основі узагальнення даних багаторічних
спостережень опрацьовані принципи
польового і лабораторного методів
оцінки горизонтальної стійкості, здатних
забезпечити прискорену оцінку вихідного
і селекційного матеріалу.
Основою для сучасного розподілу
стійкості на типи є різноманіття рослини
і патогенна та багатоплановість їх
взаємовідносин.
