Завдання і напрямки селекції проса
Основний напрямок у селекції проса –
створення сортів для виробництва крупи, які повинні мати високу врожайність – 4
– 5,5 т/га, мати вирівняне і крупне зерно з
масою 1000 зерен 8 – 9 г і плівчастістю 12 – 14%, з виходом крупи 82 – 85%, що
забезпечують високі кулінарні позитивні
якості каші.
Цінність сорта визначається перш за все
врожайністю, головним елементом якої є продуктивність однієї рослини.
Поряд з високою врожайністю сорти проса повинні характеризуватися
пластичністю, одночасним дозріванням зерна у волотях і високою озерненістю,
високим вмістом у зерні білка і незамінних амінокислот, посухостійкістю,
чутливістю на покращення агротехніки.
Важливий напрямок – створення сортів
стійких до хвороб і шкідників. До найбільш шкодочинних хвороб відноситься сажка
проса. Вона розповсюджена повсюдно і проявляється в період викидання волотей,
які повністю заражуються і замість них утворюються продовгувасті пухирі, які
заповнені спорами збудника. При враженні посівів проса сажкою знижуються
врожайність і якість зерна. В результаті засмічення його спорами сажки зменшується
вихід пшона і погіршується смак каші, у випадку сильного зараження зерно
непридатне для харчування.
Селекцію імунних сортів необхідно
проводити з урахуванням сійкості популяції сажки, що розповсюджена в зоні
діяльності селекційної установи. Опрацьовані методи селекції на стійкість до
цієї хвороби і створені стійкі сорти проса, наприклад Веселоподолянське 632,
Саратовське 2, Саратовське 3 і ін.
Велика увага приділяється створенню
сортів з високою стійкістю до підплівкового ураження ядра. Для зіпсованого ядра
характерні ознаки враження у вигляді
темних точок, білувастих плям з темним
окаймленням різноманітних сполучень і розмірів, що охоплюють до 60%
поверхні, і темні, частіш за все чорні плями. Підплівкове ураження ядра, або
меланоз, зустрічається в усіх районах вирощування проса. При ураженні ядра
меланозом різко знижується вихід крупи і погіршується якість каші. Підплівкове
ураження ядра викликається бактеріями (смугастий бактеріоз і штрихуватий
бактеріоз), які уражають також листки і гілки суцвіття. У великій мірі
уражуються форми проса з не повністю стиснутими квітковими плівками. Не
знайдено джерел стійкості до цієї хвороби, однак виділені сорти, які порівняно
менше інших уражуються меланозом. Відмічено також ураження проса гельмінтоспоріозом
і мозаїкою.
З шкідників найбільшої шкоди наносять
просяний комарик, стеблвий (кукурудзяний) метелик, просяна жужелиця, хлібна смугаста блоха,
цикади і тріпси.
Для просування культури проса в більш
північні райони необхідно створювати висоврожайні, скоростиглі і холодостійкі
сорти.
Скоростиглість повинні мати сорти, які використовуються
для пожнивних і поукісних посівів, здатні зформувати високий урожай зерна в
умовах осені, з тривалістю вегетаційного періода 60 – 65 днів.
До
сортів проса коромового напрямку висуваються наступні вимоги: швидкий ріст у першій половині вегетації,
високорослість і гарна облиствленність рослин, що здатні забезпечити формування
високих урожаїв зеленої маси (35 – 40 т/га) і сіна (8 – 9 т/га).
