Селекція вівса проводиться за схемою, що
застосовується для рослин-самозапилювачів. З метою прискорення селекційного
процесу використовують теплиці, особливо для вирощування гібридів ранніх
поколінь. Результати схрещувань (оцінка комбінації) оцінюють в F2. З цього покоління починають добір елітних рослин, але основну їх
кількість виділяють в F4 – F6. Інколи гібриди
пересівають без добору до п’ятого-шостого
покоління.
Техніка схрещування полягає в наступному. Зав’язування гібридних насінин з використанням
кастрації в вівса значно нижче, ніж у пшениці. Таке явищ пов’язане з високою
чутливістю квіток вівса при їх відкриванні під час кастрації до сонячних
променів, температури повітря, вітру, вологості і травмування. Овес для
гібридизації висівають у вегетаційні сосуди або в полі, де створюють гарні
умови для росту і розвитку рослин.
Кастрацію квіток бажано проводити в прохолодні дні, а запилення – в
вечірні години, коли знизиться
температура. Для кастрації добирають волоті, в яких скоро розпочнеться цвітіння
або якщо воно вже розпочалося в деяких колосках. В залежності від погоди волоті
в цей час виходять з піхви листа на 1/4 - 1/3 довжини. Каструють крупні нижні квітки в
колоску, ті що мають зеленувато-жовті пиляки. В волоті залишають 10 – 20
колосків, бажано одного віку, решту видаляють, зрізуючи ножицями.
Кастрацію проводять наступним чином. Пальцями лівої руки тримають першу
квітку в колоску біля основи. Пінцетом в правій руці розсовують колоскові луски
і видаляють з колоска другу і третю квітку. Потім пінцетом розсовують квіткові
луски першої квітки і виймають пиляки, бажано відразу всі три. На волоть
одягають пергаментний ізолятор, на якому записують вихядні дані.
Запилення може бути примусовим, обмежено вільним або вільним. При примусовому запиленні готові
розтрінутися а ще краще щойно розтріснуті) пиляки з батьківської рослини
вкладають у кастровану квітку (один-три пиляка) або наносять пилок
безпосередньо на приймочку маточки. В залежності від температури запилення в
жарку погоду проводять через 1 – 2 дня після кастрації, в холодну – через 4 – 5
днів. Інколи цю процедуру виконують у
день кастрації. Все залежить від того, настільки готові до запліднення
приймочки маточки. Вони повинні бути гарно розпушені. Життєздатність приймочок
зберігається до 15 діб. Повторне запилення підвищує можливість схрещування. В
залежності від погоди його проводять через 12 24 години після першого і
дозапилюють на 7 – 8 день. Пилок вівса зберігається короткий термін часу. Треба
використовувати свіжолопнувші пиляки. Запилення найбільш ефективне, коли добова
температура досягає максимуму і почне знижуватися.
При обмежено вільному запиленні під ізолятор вводять дві-три волоті
батьківського сорта, зрізані і поставлені в ємкість з водою. Квіткові луски у
волотей бажано розкрити, зрізуючи на 1/3 їх верхню частину. Батьківські волоті
розміщують під ізолятором вище материнських. Пилок з волотей батьківської форми
необхідно періодично струшувати шляхом обережного постукуванню по ізолятору.
Цей метод в селекції вівса застосовується мало, він практично на підвищує
рівень зав’язування насінин.
При вільному запиленні сорт-запилювач висівають навколо материнського
або поруч з ним. Квітки материнського сорту каструють, вони будуть вільно
запилюватися пилком батьківського сорта. В цьому випадку потрібна просторова
ізоляція від інших сортів.
Прогресивним може виявитися метод, запропонований деякими селекціонерами
в останні роки. При кастрації вівса повністю видаляють пінцетом внутрішню
квіткову луску без зрізування верхівкової частини зовнішньої луски. При
запиленні в цьому випадку гарні результати дає „твел”-метод, при якому в момент
готовності маточок до запліднення зверху ізолятора вводять волоть з відрізаними
верхівками квіткових лусок соломиною вверх і закріплюють її на ізоляторі з
допомогою канцелярських срепок. Для кращого висипання пилку ізолятор періодично
злегка струшують.
Для зменшення витрат на кастрацію використовують хімічні речовини –
гаметоциди, При роботі з вівсом гарних результатів вони поки що не дали.
Селекцією вівса в Україні почали займатися в 1886 р. на Немерчанській
сортовідній станції. Сорти цієї станції
– Немерчанський самий ранній і Херсонський рихлик – тривалий час вирощували на
південному заході України. Велике значення у свій час мали сорти Шатиловської
дослідної станції - Шатиловський 33 і Шатиловський 56, селекційної станції при
Московській сільськогосподарській академії – Московський 315 (А-315),
Харківської дослідної станції і ін.
Величезним досягненням в селекції вівса стало створення С.С. Зеленським
у 1954 р. на Льговській дослідно-селекційній станції сорта Льговський 1026,
який широко був поширений у виробництві. На цій станції також створені сорти
Горизонт і Мирний.
Значних успіхів в селекції вівса було досягнуто на Фаленській
держселекстанції (тепер НДІ сільського господарства Північного Сходу Російської
Федерації). Де отримані сорти Міраж,
Рекорд, Фаленський 1, Скороспілий, Кіровський і ін.; Наримської
держселекстанції, де створені сорти Тайожник, Колпашевський, Ювілейний,
Наримський 943, які займали провідні місця за площами посіву.
В Україні селекцією вівса в теперішній час займається Носівська селекційна дослідна станція.
До Державного реєстру сортів рослин придатних для поширення в Україні на 2006 рік внесено 14
сортів вівса: Чернігівський 27, Деснянський, Нептун, Райдужний, Ранньостиглий, Славутич –
Носівської снлнкційної дослідної станції;
Синельніківський 1321, Синельніківський 68 – Синельніківської дослідної
станції Інституту зернового господарства. Решта сортів вівса інших селекційних
установ України і закордонного походження.
