Головна умова, яка характеризує новий сорт
– висока врожайність, яка залежить від комплексу ознак і особливостей рослин і
умов вирощування. Вважають, що небажано підвищувати врожайність вівса за
рахунок збільшення кущистості, оскільки це призведе до збільшення вегетаційного
періоду, нерівномірності дозрівання, невирівняності зерен і іншим небажаним
наслідкам. У виробничих умовах кущистість не перевищує 1,3 і досягає 5 – 7
продуктивних стебел у розріджених селекційних посівах.
Продуктивність волоті – один
з головних показників, від якого залежить урожайність. Вона складається з числа
зерен у волоті і маси 1000 зерен. Кількість зерен у волоті – стабільна сортова
ознака. В межах колоска існують великі відмінності за масою одного зерна, що
призводить до невирівняності зерен. Визнано оптимальним створювати сорти з
двома зернами в колоску. Виходячи з цього, врожайність вівса повинна
підвищуватися в першу чергу за рахунок числа колосків у волоті, їх озерненості
і маси 1000 зерен. Перевагу слід надавати напівстиснутій формі волоті. У волоті
при врожайності 2 – 2,5 т/га і нормі
висіву 6 млн зерен на 1 га налічується 35 – 45 колосків. На високому агрофоні
волоть здатна утворювати 100 – 120 колосків. Необхідно мати на увазі, що
однобічно спрямований добір на продуктивність волоті може призвести до
збільшення висоти рослин і тривалості вегетаційного періоду. Для запобігання
цьому підвищують індекс урожаю, тобто збільшують вихід зерна в урожаї
біологічної маси.
З біологічних показників при селекції на збільшення урожайності
найбільшого значення набіває виживання рослин, висока інтенсивність
фотоситнтезу, проходження окремих фаз розвитку, стійкість до негативних впливів
навколишнього середовища (екологічна пластичність) і ін.
