Морфобіологічні особливості люпину
Люпин білий. Трав’яниста одлнорічна рослина. Стебло висотою
до1,5 м, міцне, з переважним гілкуванням у верхній частині. Листя крупне, з
сімома-дев’ятьома листочками видожено-опуклої форми, з нижнього боку опушені. Суцвіття
невеликі з почерговим розміщенням квіток білого, біло-синього або голубого
запбарвлення. Насіння дуже крупне (маса 1000 зерен до 500 г), опукло-кутової
форми, сплюснуті з боків, білі або з рожево-кремовим відтінком.
Люпин білий був введенений у
культуру зачно раніше ніж жовтий і вузьколистий. Культурні сорти цього виду
мають такі господарсько корисні ознаки, як нерозтрікуваність і міцне
прикріплення бобів, гарне набухання насіння. Відносно висока зернова продуктивність
(до 4 т/га) поряд з значною кількістю білка в зерні (до 37%) і олії (до 15%)
обумовлюють його велике значення як білкового концентрату. Розширення посівних
площ люпину білого стримується пізньостиглістю і високими умовами до грунтової
родючості. Він значно гірше, ніж люпин жовтий і вузьколистий, росте на бідних і
супіщаних грунтах. Для одержання повноцінного насіння позитивних температур
протягом вегетаційного періоду повинна складати 2400 – 26000С.
Люпин жовтий. Прямостояча або
напівпрямостояча рослина.Стебло висотою до 0,8 м, листки середньої величини, має три-дев’ять продовгувастиї
зворотньояйцевидних листиків, опушених з нижнього і інколи верхнього боку.
Гілкування стебла спостерігається в крайній верхній і крайній нижній частинах.
Квітки переважно жовтого і сірчано-жовтого забарвлення, інколи майже
оранжевого, зібрані в мутовки середньої
величини. Насіння ниркоподібної форми, дещо сплющені з боків, значно дрібніше,
ніж у люпина білого (маса 1000 зерен до 150 г). Переважаюче забарвлення сірувато-строкате
з плямистим (мармуровим) візерунком, інколи з чорним вкрапленнями, характерна
особливість – напівмісяцеподібні плями з боків ближче до рубчика. Зустрічаються
білі насінини, без візерунка і майже
чорні.
Люпин жовтий найбільш поширений у сільськогосподарському виробництві.
Має високу зернову врожайність (до 3 т/га) і здатний утворювати до 50 т/га і більше
соковитої, довго не грубіючої зеленої маси. З окультурених видів містить
найбільшу кількість білка в зерні (до 46%). Добре росте на бідних супіщаних і
піщаних грунтах. Вирощувані сорти мають нерозтріскувані боби, насіння з
водонепроникною насіневою оболонкою. Однак дозрілі плоди легко обламуються, що
призводить до істотних втрат урожаю при збиранні. Більш скоростиглий, ніж люпин
білий, але в роки з надлишковим зволоженням у період плодоутворення може
спостерігатися надлишкове гілкування і наростання зеленої маси. При цьому
затримується дозрівання і знижується насінева продуктивність. Сума позитивних
температур, що необхідна для його визрівання, 1900 – 24000С.
Люпин вузьколистий. Порівняно
високоросла (до 1 м) прямостояча трав’яниста рослина, Гілкування, яке зазвичай
починається в нижній частині стебла, після цвітіння головної волоті
продовжується і в верхній. Листки мають сім-дев’ять вузьких лінійно-ланцетних листочків,
опушених з нижнього боку. Квітки розміщені почергово на невеликих верхівкових
гронах. Забарвлення в основному синє, фіолетове, рожеве і біле різної
інтенсивності. Насіння никоподібне, частіше опукло-яйцеподібне, досить крупне
(маса 1000 зерен до 180 г). Забарвлення сірувато- плямисте, коричнювате або
буре з мармуровим малюнком,
розпізнавальна особливість – трикутна пляма і смужка біля рубчика. Інколи зустрічаються чисто білі
насінини.
Люпин вузьколистий більш скоростиглий, ніж жовтий і білий. У пожнивних і поукісних посівах він може за
50 – 60 днів нарощувати до 25 т зеленої маси на 1 га. Вміст білка в зерні
досягає 36%. Широке розповсюдження цього
виду в виробництві стримується порівняно низькою насіневою продуктивністю і
значними втратами при збиранні, оскільки власних сортів з нерозтріскуваними
бобами поки що немає. Він також більш вимогливий, ніж люпин жовтий, до
грунтової родючості. Сума позитивних температур, яка забезпечує одержання
насіння, 1700 – 22000С.
Введенню люпина в культуру стримувало наявність алкалоїдних сполук в
рослинах, що виключало використання його
на корм тваринам. Виявлення спонтанних і індукованих мутантів з низьким вмістом алкалоїдів
дало змогу створити кормові сорти люпину жовтого, вузьколисного і білого.
Виділяють три групи сортів люпину за вмістом алкалоїдів у сухій масі
зерна, %: алкалоїдні (гіркі) – більше 0,1,
малоалкалоїдні – 0,025 – 0,1,
безалкалоїдні – менше 0,025. Кормовими вважаються сорти з вмістом
алкалоїдів не більше 0,1%. У люпину
білого переважають люпини і гідроксілюпанін, жовтого – люпанін і спартеїн,
вузьколистого – люпанін і гідроксілюпанін, багаторічного – люпанін. В значно
менших кількостях містяться і деякі інші алкалоїдні сполуки.
Всі види люпину мають добре розвинуту стрижневу кореневу систему. Хоча
її основна маса розміщується в верхньому шарі грунту, центральний корінь
проникає на значну глибину (до 2 м), що дає змогу використовувати підгрунтову
вологу. Завдяки специфічним кислим кореневим виділенням люпин може засвоювати
важкорозчинні і несяжні для інших культур сполуки фосфору. Розвиток
азотфіксуючих бактерій Rhizobium обумовлює утворення
клубочків на коренях, що дає змогу поглинати азот повітря. В зв’язку з цим люпин
невимогливий до азотного живлення і
вважається чудовим попередником, оскільки накопичує в вигляді поживних решток
до 150 кг атмосферного азота на 1 га.
У рослин люпину частина врожаю зерна формується на пагонах другого і
наступних порядків. Оскільки гілкування відбувається в основному після цвітіння
головного грона, боби дозрівають нерівномірно. В результаті під час збирання
врожаю виникають утруднення при обмолоті такої неодноманітної за ступенем
дозрівання маси. Часто стає необхідним обробляти посіви дефоліантами, що пов’язано з додатковими витратами.
Боби диких форм люпину розтріскуються (розкриваюиться) при
дозріванні по черевному шву і середній
жилці. Це залежить від товщини пергаментного шару і наявності або відсутності
тяжа склеренхімної тканини і черевного і спинного швів. У люпину білого в процесі окультурення в
результаті тривалого добору створені нерозтіскувані форми, що мають тонкий
пергаментний шар. Міцність бобів люпину жовтого обумовлюється наявністю
суцільного тяжа склеренхімної тканини.
В результаті селекційної роботи в
люпину видалена така негативна ознака, що характерна для диких форм, як
твердокам’яне насіння. Однак його поява можлива при залученні до гібридизації деяких
колекційних зразків.
Культурні види люпину відносяться до світлолюбивих довгоденних рослин.
