Для успішного одержання високогетерозисних
гібридів необхідно залучати сорти неспорідненого походження з різних
екологічних груп, найбільш диференційованих генетично. Комбінаційна здатність
сортів – головний критерій, за яким можна робити висновки про придатність
батьківських форм жита для селекції на гетерозис. Експериментально доведено, що
комбінаційна здатність сортів – спадкова ознака. Для отримання необхідних
селекціонеру даних про комбінаційну здатність сортів існує один надійний шлях –
схрещування з відповідним аналізатором (тестером) і наступна оцінка по
нащадках..
Визначення комбінаційної здатності сортів і ліній рекомендується проводити по врожайності гібридів в % до
середньої врожайності всіх гібридів у досліді - загальна комбінаційна здатність
(ЗКЗ) і до середньої врожайності стандартного сорта в досліді – специфічна
комбінаційна здатність (СКЗ). Поправка на наменшу істотну різницю (НІР) дає
змогу об’єктивно оцінити рівень гетерозиса незалежно від року вирощування,
особливості тестерів, набору аналізованих сортів і ліній і умов випробування з
урахуванням точності досліду.
Шкала оцінки
комбінаційної здатності сортів і ліній озимого жита
|
Роз-
ряд
|
Комбінаційна
здатність
|
Оцінка ЗКЗ Оцінка СКЗ
|
|
|
Урожайність випробовуваного гібрида, в % до
|
|||
|
середньої урожайності
всіх гібридів в досліді
|
середньої урожайності
стандарта в досліді
|
||
|
1
|
Дуже
низька
|
< 100
+ НІР
|
< 100 + НІР
|
|
2
|
Низька
|
100 + НІР
|
100 + НІР
|
|
3
|
Середня
|
101 – 110 + НІР
|
101 - 110
+ НІР
|
|
4
5
|
Висока
Дуже висока
|
111 - 120 +
НІР
>121 +
НІР
|
111 - 120
+ НІР
> 121
+ НІР
|
Слід враховувати, що в жита більш чітко виражена специфічна комбінаційна
здатність, тому підбір сортів і ліній рекомендується проводити після перевірки
їх за рівнем СКЗ, яку вони можуть проявляти в конкретних комбінаціях
схрещування.
Встановлено, що гетерозис у жита досягається завдяки об’єднанню в
гібриді високої продуктивності і високої адаптивності батьківських сортів і
ліній. Гібриди від схрещування іншорайонних сортів з неспорідненими їм комерційними сортами, як правило, проявляють
гетерозис за адаптивними ознаками. В таких схрещуваннях часто проявляється
економічно значимий конкурсний гетерозис по врожаю зерна, який зберігається в
різні роки, які різняться за погодними умовами.
Аналіз 20 високогетерозисних гібридів, у яких високий справжній
гетерозис поєднувався з економічно значимим (більше 30%) конкурсним гетерозисом, показав, що їх урожай створювався
в першу чергу за рахунок більшого числа продуктивних стебел на 1 м2.
Якщо прийняти за 100% прибавку врожаю, яка створюється ефектом гетерозиса, то частка цього елемента
продуктивності в урожаї гетерозисних гібридів становила 54%. Таким чином,
гетерозисні гібриди виявилися більш
життєздатними, біологічно стійкими в мінливих умовах середовища. Друга частина
(46%) урожаю зерна гетерозисних гібридів створювалася за рахунок збільшення
маси зерна з колоса, яка, в свою чергу, збільшувалася за рахунок збільшення
числа зерен, у деяких комбінацій за рахунок збільшення маси 1000 зерен. Частка
впливу цих елементів в урожаї зерна становила відповідно 24 і 22%.
Збільшення урожаю зерна на 12 – 22% за рахунок гетерозисного ефекта
забезпечувалася збільшенням числа продуктивних стебел. Гетерозис по масі зерна
з колоса становив 8 – 18%.
Гетерозис гібридів F1проявляється
дискретно в перевершенні над схрещуваними компонентами по одному або декількох
ознаках. Це може відбуватися в результаті домінування одних генів, над
домінування других, неалельної взаємодії генів і впливу умов середовища.
