Селекції вівса на імунітет не приділялося істотної уваги. Найбільш часто
застосовують індивідуальний добір на провокаційних фонах з гібридних або
мутантних популяцій. Проблема також може
бути вирішена з використанням сучасних біотехнологічних прийомів. Перш за все
звертають увагу на неспецифічну (горизонтальну) стійкість, а потім
расоспецифічну (вертикальну). Найбільш шкодочинні хвороби вівса: пилова сажка,
корончаста (листова) іржа, лінійна (стеблова) іржа, борошниста роса, вірусна
хвороба залялькування і ін.
Пилова сажка зустрічається в усіх районах вирощування вівса. Виділено більше 17 рас збудника цієї хвороби.
Стійкі сорти: Ава, Потенца (Італія).
Санта Марія (Португалія), Бонхем, Нора, Патнем (США), Гаррі, Сіос,
Фрезер, Хемон (Канада), Альбгольд (ФРН), Кляйн Вікторія (Аргентина), а також
низка місцевих сортів.
Всі сорти внесені до Реєстру сортів рослин України вражаються
корончастою і стебловою іржею, Відносно стійкі Горизонт, Зелений, Чернігівський 28. Найбільш стійкі до
видів іржі овес піщаний і візантійський. Для створенн стійких сортів у США,
Канаді, Аргентині і Австралії застосовують ступінчасту гібридизацію вівса
посівного з вівсом візантійським, а також мутагенез.
Ідентифіковано 48 рас збудника корончастої іржі, в США – більше 100 рас
корончастої і 14 стеблової. Найбільш розповсюджені слабовірулентні раси корончстої іржі – 228,
231, 239, 240. Високовірулентні раси 316, 335, 466. Деякі дослідники
встановили, що стійкі до іржі сорти і форми менш урожайні, ніж нестійкі. Для боротьби
з іржею в США створюються багатолінійні сорти. Лінії в них повинні біти
однаковими за морфобіологічними ознаками, але відрізнятися по стійкості до
різних рас іржі. Такі сорти в роки епіфітотій однієї з рас зможуть підтримувати
врожайність на належному рівні і довше вирощуватися в виробництві, Стійкі до
корончастої іржі сорти Бук 2, Кляйн Вікторія (Аргентина), Бонд, Балліду
(Австралія), Гаррі, Родні (Канада), Алямо Х, Барнетт, Гарланд, Додж, Дел,
Клітлянд 60, Флоріда 500 (США) і ін. Більшість з цих сортів протистоять і
стебловій іржі, особливо Додж, Дел, Клітлянд 60 і ін. При оцінці селекційного
матеріалу на стійкість до іржі відмічають не лише ступінь, але і час прояву
хвороби, оскільки багато форм можуть уражуватися в кінці вегетації і не
знижувати врожай.
У деякі роки овес сильно вражається борошнистою росою. Стійкість до неї
відмічена у вівса коротковолосого, здутого і бородатого. Комплексний імунітет
до грибкових захворювань мають сорти Бун, Потнем 61, Фрезер (США), Гпррі,
Гарленд, Келсі (Канада). Кляйн Вікторія (Аргентина) і ін. У Сибіру і Казастані
розповсюджена вірусна хвороба залялькування. Відносно стійкі до неї сорти
Дорвал і Глен (Канада).
