Генетика ознак сої
Всі форми і
підвидів sp. Glycine soja диплоїдні (2n = 40). Однак для роду Glycine основним числом хромосом можливо
вважати 10, оскільки у sp. G. javanica (соя яванська) subgen. Glycine 2n = 20.
Через велику чисельність хромосом і ї
малий розмір каріотип сої вивчений недостатньо, ідиограмма цієї культури не
складена.
Характер спадкування основних ознак показаний
в таблиці 7. До домінантних, як правило, відносяться ознаки з більш раннім
проявом у філогенезі виду. Це стосується як
Спадкування ознак сої
Ознака
|
домінантне
|
рецесивне
|
Маркерні ознаки
|
||
Волоть
|
Багатоквіткова
|
Малоквіткова
|
Величина
квіток
|
Дрібні
|
Великі
|
Забарвлення
квіток
|
Фіолетове
|
Біле
|
Величина насіння
|
Дрібне
|
Крупне
|
Форма
зерна
|
Плескате
|
Кулясте
|
Забарвлення
насіневої оболонки
|
Зелене,
чорне
|
Жовте,
коричневе
|
Пігментація
насіневої оболонки
|
Наявна
|
Відсутня
|
Забарвлення
рубчика
|
Світле
|
Темне
|
Величина
бобів
|
Дрібна
|
Крупна
|
Форма
бобів
|
Пряма
|
Вигнута
|
Забарвлення
бобів
|
Темне
|
Світле
|
Висота
стебла
|
Висока
|
Низька
|
Товщина
стебла
|
Тонка
|
Товста
|
Пігментація
стебла
|
Наявна
|
Відсутня
|
Опушеність
стебла
|
Відсутня
(гола)
|
Наявна
|
Гілчастість
|
Сильна
|
Відсутня
|
Форма
куща
|
Широка
|
Стиснута
|
Вилягання
|
Істотне
|
Відсутнє
|
Величина
листків середнього яруса
|
Дрібна
|
Крупна
|
Опадання
листків
|
Існує Відсутнє
|
|
Господарські ознаки
|
||
Зернова
продуктивність
|
Середня
|
Висока
і низька
|
Реакція
на довжину дня
|
Сильна
|
Нейтральна
|
Вегетаційний
період
|
Середньостиглість
|
Пізньо-
і ранньостиглість
|
Утворення
бульбашок
|
Нормльне
|
Відсутнє
|
Розтріскування
бобів
|
Сильне
|
Слабке
|
Висота
прикріплення нижнього боба
|
Низька
|
Висока
|
Стійкість
до фітофтори
|
Стійка
|
Сприйнятлива
|
Стійкість
до бактеріальної пухирчатості
|
Сприйнятливість
|
Стійкість
|
Вміст
білку в зерні
|
Високий
|
Низький
і дуже низький
|
Вміст
олії в зерні
Низький
|
Високий
|
|
моногенно
контрольованих, так і ознак, які мають
більш складний характер (аж до полігенного) спадкування. Наприклад, середньостиглість
філогенетично старіше ранньо- і пізньостиглості. Тому при схрещуванні
ранньостиглої і середньостиглої форм домінує більш пізньостигла, а
середньостиглої і пізньостиглої – більш ранньостигла форма.
При схрещуванні дикої сої з культурною
домінує розтріскування бобів, а при гібридизації двох культурних сортів може
домінувати стійкість до розтріскування.
Визначена генетика стійкості рослин до
низки хвороб. Так, резистентність до бактеріального опіку контролюється
домінантним геном Rpg1, до бактеріальної пухирчатості – рецесивним геном rxp, до кільцевої плямистості листків – домінантним геном RpS, стійкість до віруса мозаїки сої
обумовлена одним або двома генами.
Практично відсутні дані про локалізацію і
число генів, що контролюють кількісні оознаки у сої. Спадкування цих ознак
полігенне.
