Значно
гірше складається ситуація з джерелами
стійкості до кореневих гнилей, септоріозу
і фузаріозну колоса. В результаті видової
різноманітності патогенів і відсутності
вузької спеціалізації створити стійкі
до кореневих гнилей сорти поки що не
вдалося. Є відносно стійкі сорти озимої
пшениці - наприклад Обрій. Широке
розповсюдження септоріозу почало
спостерігатися порівняно недавно. В
колекції пшениці м’якої стійких форм
поки що не виявлено, але відмінності
між сортами є. В Голландії знайдені
джерела стійкості до фузаріозу колоса.
До хлібних пильщиків стійкі
сорти з виповненою соломиною. Такі сорти
створені РФ і в Канаді (наприклад сорт
Рескью). Створені сорти, які стійкі до
пиявиці (з густо опушеними листовими
пластинками) і навіть до клопа-черепашки.
Сорт озимої пшениці Донська напівкарликова
завдяки скоростиглості, переважно, не
встигає пошкоджуватися клопом-черепашкою.
У світовій колекції є сорти, які стійкі
до гессенської і шведської мух, злакової
попелиці..
Багатий генофонд сильної
пшениці забезпечує успішну селекцію
на високі хлібопекарські якості. Високо
оцінюються сорти сильної пшениці
саратовської селекції (РФ) і з Канади.
Багато сортів української селекції, а
також сорти з Мексики, США, Аргентини,
Австралії, Балканських країн можуть
використовуватися як джерела при
створенні сортів пшениці з високою
якістю зерна. У світовій колекції є
зразки, які стабільно зберігають високу
якість зерна в різноманітних кліматичних
умовах. Вони представляють особливу
цінність.
Визнаним донором високого вмісту
білку є озима пшениця Атлас 66. Відомі і
інші високобілкові форми пшениці. Є
зразки, в яких вміст білку в різноманітних
грунтово-кліматичних умовах змінюється
не істотно.
Вміст лізину
в білку зменшується при збільшенні
відсотка білку в зерні. Однак є зразки,
які сполучають відносно високий вміст
білку і лізину (наприклад, Нап Хал).
Генофонд пшениці твердої
бідніший порівняно з м’якою. Кращі
українські і закордонні сорти можна
використовувати для селекції на
врожайність. Посухостійкі сорти пшениці
твердої походять від стародавніх сортів
народної селекції. В цілому дана культура
по посухостійкості поступається кращим
в цьому відношенні сортам м’якої
пшениці. Хороші за зимостійкістю сорти
пшениці твердої одержані в
Селекційно-генетичному інституті. Є
стійкі до вилягання короткостеблі
зразки. До осипання пшениця тверда
стійка. Вона також, менше уражується
хворобами, ніж пшениця м’яка. Існує
сортова диференціація, яка дає змогу
виділяти більш стійкі форми. Зокрема,
Мелянопус 26 менше вражається жовтою
іржею, ніж інші сорти.
Відмінні макаронні якості мають
такі сорти народної селекції, як
Білотурка, Кубанка, низка інших селекційних
сортів (Акмолінка 5, Мелянопус 6 і ін.),
сорти багатьох закордонних країн
(Італії, Іспанії, Алжиру і ін.).
Інші види пшениці інколи
використовуються як для селекції в
межах виду (карликова, тургідум і деякі
інші), так і при створенні сортів пшениці
м’якої і твердої. Особливого значення
вони набувають при селекції на стійкість
до хвороб. Так, T.
timopheevii
імунна практично до всіх найбільш
шкодочинних хвороб пшениці, стійка до
гессенської і шведської мух, клопа-черепашки
і пиявиці. T.
persicum
(carthlicum)
має багато форм, які імунні до борошнистої
роси, жовтої іржі, пилової сажки, полба
– до стеблової і бурої іржі, пилової
сажки.
В селекції пшениці
використовуються також споріднені з
нею види з інших родів (головним чином
Elytrigia
– пирій, Aegilops
- егілопс) з метою надати стійкості до
хвороб, посухи, низьких температур і
солестійкості.
