Морфобіологічні особливості гречки
Морфологічні ознаки. Корінь стрижневий, гілчастий. Основна
частина коріння міститься на глибині до 35 – 40 cм, але можливе їх
проникнення і до 1 м. Гречка здатна утворювати стеблові корені. Скоростиглі і
пізньостиглі сорти різняться за глибиною проникнення коріння і їх розгалудження
в горизонтальному напрямку. Ступінь розвитку і активність кореневої системи по
фазах розвитку і особливо в період формування плодів ураховуються в селекції даної культури.
Стебло гілкувате, висотою від 50 до 120см (інколи до 2 м), ребристе, з міжвузолами, червоно-зеленого
кольору (мал. 15).
На стеблах розрізнюють три зони: 1) зона
утворення додаткових коренів - від
зародкового кореня до сім’ядольного вузла; 2) зона гілкування – починається від
сім’ядольного вузла і охоплює частину стебла, від якого відходять гілки першого
порядку; 3) зона плодоутворення – верхня частина стебла, яка несе суцвіття.
В селекційній практиці враховують здатність стебла до гілкування,
загальне число вузлів і число вузлів у зоні гілкування, довжину міжвузолів,
співвідношення різних зон на стеблі, висоту вузла гілкування і ін.
Скоростиглі і пізньостиглі сорти розрізнюються по загальному числу
вузлів (6 – 20), висоті стебел (60 – 110 см), числу вузлів у зоні
гілкування. Багато гілчасті сорти утворюють
три-чотири гілки першого порядку, а обмежено гілчасті – одну-дві, є і
негілчасті форми.
Лист має характерні особливості в порівнянні з іншими зерновими
культурами, перш за все це ясно виражена мінливість за формою, розміром і
довжиною черешків у межах одного стебла, Розрізнюють три форми листків: 1) сім’ядольні
опукло-бруньковидні; 2) черешкові серцевидно-трикутні, найбільш крупні; 3)
сидячі стрілоподібні на верхівці стебла і гілок.
Листки розміщуються на стеблі по спіралі. Листова пластинка у різних
сортів різниться за інтенсивністю забарвлення, товщиною і опушенням
червонуватих жилок (переважно з нижнього боку). Прилисники, які зрослися,
утворюють роструб у місці прикріплення листка і стебла. Нижні і середні листки
на стеблі мають найбільшу поверхню. Найбільш потужний листовий апарат
притаманний пізньостиглим сортам.
Суцвіття – китиця, розміщена на квітконосі в пазусі листа. В найбільш
розповсюджених сортів гречки китиці нерідко зібрані в щитки або напівпарасольки
на верхівці стебла, причому бокові суцвіття у вигляді китиці можуть мати
вильчасту або гілкувату форму. Для сортів з суцвіттями на верхівці стебла у
вигляді щитка або напівпарасольки характерний незавершений тип росту пагонів.
На відміну від них у сортів з детермінантним типом росту пагонів стебло
закінчується китицею, утворення якої на верхівці пагона виключає подальший ріст рослини (наприклад, у сорта Сумчанка).
Число суцвіть і їх розмір неоднакові в різних сортів.
Китиця, в свою чергу, складається з 8 – 12 елементарних суцвіть
(пучків), у кожному з яких закладається 5 – 9 квіток, з них лише перші дві
можуть утворювати виповнені плоди, третій і четвертий утворюють щуплі плоди, а
в решти вони формуються рідко. Першими зацвітають нижні суцвіття, а потім
цвітіння розповсюджується до верхівки стебла. Наявність багатьох суцвіть на рослині,
а в середині суцвіття – багатьох пучків з квітками, які розкриваються в різний
час, призводить до того, що період цвітіння сорту виявляється розтягнутим до 50
днів при відсутності опилювачів, хоча кожна квітка відкривається для запилення
вранці всього на декілька годин.
Квітка гречки диморфна, гетеростильна, тобто маточка і тичинка мають
неоднакову довжину. В ньому п’ять пелюсток, вісіс тичинок, розміщених у два кола
(з трьох і п’яти тичинок), і маточка. В основі квітки розміщені вісім нектарників для
пиваблювання комах. Вони обумовлюють аромат квіток. Зустрічаються в гречки і
гомостильні квітки – з однаковою довжиною маточки і тичинок, рідше
зустрічається диклінія (відсутність маточки).
Довгоматочкові короткоматочкові рослини мають різні генотипи по s-гену (відповідно рецесивні гомозиготи і
гетерозиготи). У квіток цих рослин не лише маточки різної довжини, але і
пилкові зерна різняться за величиною. Найбільш крупні пилкові зерна в квітках
короткоматочкових рослин. При штучній гібридизації короткоматочкові рослини
переважно використовують як запилювачів, а довгоматочкові рослини – як
материнські. Маточка гречки має три голівчастих приймочки і одногніздну зав’язь з одним
насіневим зачатком, під основою якої є гіпостаза.
Забарвлення квіток біле або рожеве різної інтенсивності, аж до
червоного. Серед колекційних зразків зустрічаються рослини з квітками і
зеленого забарвлення. Форма пелюсток у
квіток різних сортів може варіювати від широкоопуклої до видовженої.
Нормальне утворення плодів відбувається лише при легітимному запиленні,
коли пилок з квіток короткоматочкових рослин потрапляє приймочку квіток
довгоматочкових, або навпаки.
Плід – трьохгранний горішок з гострими або тупими ребрами і гладенькими
гранями. Ребра, розростаючись, утворюють крила, ступінь розвитку яких
неоднакова в різних форм. У зв’язку з цим розрізнюють крилаті і безкрилі плоди.
Найбільш сильно розвинуті крила у каємчастих форм гречки.
Плід гречки має твердий навколоплідник (перикарпій), який не зростається з насіниною, всередині
знаходиться зародок з двома сім’ядолями і ендосперм. Відомі сорти з плодами
чорного, сірого і коричневого забарвлення. Забарвлення плодів може бути
однотонним або з малюнком у вигляді штрихів, точок і т.д. Один з недоліків плодів
гречки – їх нерівномірне дозрівання і здатність до проростання під час дощової
погоди в період збирання.
