Систематика і походженя гречки
Гречка відноситься до сімейства гречаних – Polygonaceae Juss., до роду Fagopyrum Gaertn., який включає однорічні і багаторічні види. У виробництві основне
значення має один вид – гречка культурна (звичайна) – F. esculentum Moench. (синонім F.
sagitattum Gilib.). Це однорічна рослина. В посівах, як бур’ян
зустрічається інший однорічний вид – гречка татарська – F. tataricum Gaertn. Обидва види мають 2n = 16, але створені тетраплоїдні сорти на основі
F. esculentum (4x = 32).
Гречка культурна і татарська різняться по квітках, способу запилення і
плодах.
З багаторічників, що відрізняються від однорічних видів наявністю
кореневищ, можна вказати на гречку напівзонтичну – F. cymosum Meissn. Від схрещування гречки татарської і
напівзонтичної одержана гречка гігантська – F. giganteum Krotov (2n = 32).
В межах виду F. esculentum розрізнюють два підвида: гречку звичайну (ssp. vulgare
St.) і багатолисткову (ssp. multifolium St.). В Україні поширений перший підвид, а другий - в країнах Східної Азії. В
межах першого підвиду А.С. Кротов виділив чотири еколого-географічних групи.
1. Скоростигла північна група зформувалася в
умовах короткого періода вегетації і малородючих грунтів. Рослини скоростиглі,
низькорослі, малогілчасті, з дрібними листками, відрізняються невисокою
вимогливістю до тепла. Квітки білі, плоди крильчасті, дрібні,
середньоплівчасті. До цієї групи відносяться багато місцевих сортів (Аргаяшська
місцева, Вознесенська місцева, Ємельянівська місцева, Казанська місцева, Тереховська місцева), а
також створені при учвсті місцевих сортів: Білоруська, Калінінська, Ювілейна 2.
До цієї групи ввійшли такі сорти, як Скороспілка 81, Лілея, Єнісейська,
Демська.
2. Середньостигла південна група створювалася в умовах достатнього
забезпечення теплом і вологою і більш родючих грунтів. Рослини середньостиглі,
середньої висоти, олиствленості і гілчастості, більш вимогливі до тепла і вологи. Листки середньої величини.
Квітки білі, плоди крильчасті. В цій
групі більше селекційних сортів, але є і місцеві. До неї відносяться сорти
Аеліта, Більшовик 4, Прикамська Шатилівська 5 і ін.
3. Середньостигла прибайкальська
група формувалася при інтенсивному освітленні, забезпеченості вологою і
континентальному кліматі. Рослини середньої висоти і облиствленності, з
антоціаном, більш холодостійкі, невимогливі до вологи. Квітки рожеві і червоні,
плоди з слабо вираженими ребрами, майже безкрилі, низькоплівчасті. З сортів
відомі Бурятська місцева, Сибірячка, Тетяна.
4. Пізньостигла приморська група утворилася в умовах високої вологості і
низької інтенсивності освітлення. Рослини пізньостиглі, високорослі, багато гілчасті, облиствлені, чутливі до
нестачі тепла і вологи. Квітки білі, крупні, плоди безкрилі, низькоплівчасті. З
сортів добре відомі Амурська місцева і Приморська місцева. На додаток до
вказаних груп низка сортів віднесена до південно-західної групи (Астра,
Вікторія)
У дикому стані гречка F. esculentum знайдена на західних схилах Гімалаїв на висоті
3600 м над рівнем моря, а ще вище – F. tataricum. Найбільше
різноманіття форм гречки знайдено в Непалі, північних районах Індії і
Пакистані. З Гімалаїв гречка проникла в
Східний Сибір, на Далекий Схід, у Монголію, Китай, Корею, Індію, Японію. Е.А.
Столетова вважає, що Гімалайські гори – місце походження гречки, а вперше в
культуру вона введена в країнах Східної Азії. З прадавніх часів її вирощують у
Китаї, Кореї, Японії, звідкіля вона потрапила в Америку. В Україні ця культура
була відомою з початку нашої ери.
