Завдання
і напрямки селекції люпину
Селекційна робота з люпином проводилася
менш інтенсивно, ніж з іншими культурами. В зв’язку з цим перед селекціонерами стоїть низка специфічних
завдань, які визначаються як іологічними особливостями вирощуваних видів, так і
вимогами виробництва до нових створюваних сортів (зокрема, необхідність
створення сортів придатних для вирощування за інтенсивними технологіями) Деякі
напрямки селекційної роботи стосуються всіх культурних видів, частина
характерна для окремих з них.
Люпин білий. Основний напорямок
використання даного вида – зерновий. Як правило, його вирощують для одержання
високобілкового зернового концентрату. Він має великі потенційні можливості
формування зернової продукції (до 4 – 5 т/га) при достатньо значному вмісту
білку в ній. Все сказане визначає завдання селекції даного виду. Вегетативна
маса люпину білого менш цінна, швидко грубіє.
Люпин
жовтий. Селекційна робота повинна бути спрямована на створення сортів
універсального, зернового і силосного використання. Біологічні особливості
цього вида дають змогу створювати середньостиглі сорти універсального
спрямування з високою врожайністю (зерна до 3 т/га або зеленої маси до 50 – 60т/га).
Стебла люпину жовтого відрізняються ніжністю і грубіють до дозрівання насіння.
Для розширення посівних площ на малородючих
грунтах в північних областях доцільне
створення скоростиглих сортів жовтого зернового напрямку, оскільки з
скороченням тривалості вегетаційного
періоду продуктивність вегетативної маси істотно знижується. Крім того,
скоростиглі сорти, як правило, проявляють менше гілкування, що також зменшує об’єм
зеленої маси. В районах з достатньою кількістю опадів і тепла можливе створення
середньо- і пізньостиглих сортів силосного спрямування з підвищеною
продуктивністю вегетативної маси. Такі сорти повинні бути дрібнонасіневими.
Люпин
вузьколистий. Оскільки цей вид найбільш скоростиглий і швидкоростучий, йому
належить вирішальне значення в розширенні посівних площ у північних районах
України. Тут доцільне створення сортів зернового напрямку, які сполучають відносно
високу зернову продуктивність з скоростиглістю.
Хоча люпин вузьколистий за зборами
зеленої маси дещо поступається іншим видам люпину, однак він здатний формувати значну
її кількість за порівняно невеликий термін часу. Тому перспективним напрямком вважається
створення швидкоростучих сортів, що швидко нарощують вегетативну масу на
початкових етапах органогенезу. Такі сорти можна використовувати для поукісних
і пожнивних посівів.
Завдання створення низькоалкалоїдних сортів люпину (алкалоїдів не
більше 0,025%), що стабільно зберігають цю особливість (при дотриманні
відповідних вимог до насінництва) не менше 6 – 8 років, в однаковій мірі
відноситься до селекційної роботи з усіма видами люпину, що введені в культуру.
Вона ускладнюється тим, що низький вміст алкалоїдів обумовлюється декількома
неалельними генами. У випадку перезапилення таких малоалкалоїдних форм в
результаті комплементарної взаємодії вищіплюються гіркі рослини. В процесі
подальшого репродукування частка їх швидко зростає і кормові сорти люпину стають
алкалоїдними. Можливість такого переродження особливо необхідно враховувати у
видів, що схильні до перехресного запилення (люпин жовтий і білий). Однак це
явище, хоч і в меншій мірі, притаманне і люпину вузьколистому, який вважається
самолзапильником.
Кормові сорти містять незначну кількість
алкалоїдів. Оскільки вони створені на основі низькоалкалоїдних мутантів,
можливо, напевно, виділення нових абсолютно безалкалоїдних мутантних форм. Це б
дало змогу перетворити люпин у цінну харчову культуру. Відповідні успіхи в
цьому напрямку вже є. В Інституті землеробства
В.І. Головченко створив безалкалоїдний сорт білого люпину – Піщевий.
Створення скоростиглих сортів – також одне
з найбільш вважливих завдань селекційної роботи з усіма видами люпину. Посівні
площі під ними в значній мірі обмежуються в зв’язку з тривлим вегетаційним
періодом комерційних сортів. Особливо це стосується до люпину білого і жовтого.
Скоростиглі сорти люпину сприяли б просуванню люпину на північ і розширення
використання його як поукісної і пожнивної культури. Збільшилася б також
ефективність вирощування люпину на зерно в районах з нестійкими погодними
умовами в кінці вегетації.
Важливе завдання – створення сортів, що
стійкі до різноманітних хвороб і шкідників. Найбільш шкодочинна хвороба люпину
– фузаріозне в’янення, Вона викликається переважно грибами Fusarium oxisporum Shl. i Fusarium avenaceae (Fr.) Sacc. і завдає істотної шкоди посівам. В Україні створені фузаріозостійкі сорти
люпину жовтого і білого. Менш значні успіхи в створенні сортів, стійких до
борошнистої роси, вірусного стовбуріння, сірої гнилі, бурої плямистості, антракнозу
і деяких інших хвороб.
Сорти люпину на зерно разом з високою врожайністю, скоростиглістю, стійкістю до
хвороб і деякими іншими ознаками повинні бути одночасно дозріваючими. Основна причина
нерівномірного дозрівання люпину – формування значної частки зернової частини
врожаю на бокових пагонах. Ліквідувати
цей недолік можливо шляхом створення сортів з обмеженим боковим гілкуванням.
Така особливістьпритаманна сортам люпину білого Старт і люпину жовтого –
Житомирський ювілейний.
Необхідні сорти з бобами, які не
розтріскуються при дозріванні, що в значній мірі скоротить втрати насіння під
час збирання. При селекції люпину білого і жовтого це особливіих труднощів не
викликає. В даних видів усі вирощувані сорти мають вказану господарсько корисну
ознаку. Актуальне це завдання для селекції люпину вузьколистого.
Дозрівші боби люпину жовтого і в меншій
мірі люпину вузьколистого легко обламуються. Ця небажана ознака також повинна
бути ліквідована селекційним шляхом.
Створення сортів люпину, які мають інтенсивний приріст
стебла на початкових етапах
органогенезу, - важливе завдання при роботі з люпином жовтим. Швидкоростучі
сорти мають більшу конкурентноздатність проти бур’янів. З’являються нові
можливості їх використання (поукісні посіви). За рідкісним виключенням вони
більш скоростиглі, ніж повільноростучі.
Селекція дрібнонасіневих сортів люпину має
практичне значення в основному для їх використання на силос, зелений корм і
добриво, а також з метою зниження витрат насіня при посіві. Останнє особливо
істотне для такого крупнонасіневого виду, як люпин білий. Однак в цьому випадку
необхідно враховувати, що його висока зернова продуктивність у значній мірі
обумовлена саме цією ознакою. Тому при створенні дрібнонасіневих сортів
необхідно одночасно підвищувати їх озерненість. Інакше можливе зниження врожаю
зерна.
Нові сорти люпину повинні визначатися легким
набуханням насіння, оскільки наявнясть твердих насінин погіршує їх посівні
якості і обумовлює появу недружних сходів.
