Соя – одна з найбільш стародавніх
сільськогосподарських культур світу. Цінність цієї культури полягає в тому, що в зерні міститься 35 – 52% білку і 17 – 27%
жиру, вітаміни А, В, С, D, E, низка
ферментів. Білок сої представлений
легкорозчинними фракціями (до 94%), у ньому велика кількість незамінних
амінокислот, лізину в 9 разів більше, ніж у білку пшеничної муки, і в 2 -3 рази більше, ніж у зерні гороху, нута, кормових бобів. Крім того, білок сої –
гліцитин – має особливість звурджуватися (утворювати сиркоподібну масу).
З зерна сої виробляють білкові продукти
трьох видів, концентрати, які містять 70% білку, ізоляти (до 90% білку) і
структуровані продукти – аналоги виробів з м’яса. Вони набагато дешевші
натуральних, але не поступаються їм за поживністю і перетравністю. Вважають, що
в ХХІ ст. 20% м’ясної продукції в світі буде замінено продуктами з сої. Соя справедливо
вважається олійною культурою. Соєва олія,
якої виробляється більше 9 млн. т, має гарні смакові і кулінарні особливості.
Вона складається з фізіологічно активних полінасичених жирних кислот,
незамінних для тваринного організму.
Соя вирощується в 62 країнах світу. Площі посіву її неухильно зростають і
перевищу.ть 60 млн. га, а виробництво зерна збільшилося більше ніж у 4 рази і
превищує 100 млн. т. Жодна інша сільськогосподарська культура не знає такого
стрімкого розповсюдження. В Україні, Молдові, Північному Кавказі, Російській
Федерації, країнах Середньої Азії, Туреччині вирощують понад 200 тис. га, і площі посіву тут можуть бути
доведені до 2 – 3 млн га. Успіхи селекції дали змогу вирощувати цю культуру
навіть у північних районах України.
