Завдання і напрямки селекції сорго
Основний напрямок селекції сорго – створення сортів і гібридів з
високими і стабільними врожаями зерна (5
– 6 т/га)
і зеленої маси на силос (25 – 50 т/га), а також з комплексом господарсько цінних
ознак.
У сортів і гібридів зернового сорго необхідні рослини короткостеблі (до 150 см), вирівняні за висотою, з достатньо
висунутою з піхви верхнього листа ніжкою волоті, що полегшує механізоване збирання,
з невеликим кущенням (одне-два стебла на
рослину).
Рослини сортів і гібридів силосного спрямування повинні бути
високорослими (2 – 2,5 м), з крупними листками, з трьома-п’ятьома стеблами,
мати вміст в зеленій масі в фазу молочно-воскової стиглості зерна не менше 25 –
30% сухої речовини, мати підвищену кількість каротину в кормовій листовій масі
і низький вміст цианогенного глікозида.
Одна з найбільш важливих особливостей сортів і гібридів суданаської
трави – енергічне і дружнє відростання після
згодовування на пні або скошування на сіно або зелений корм. Сорти
технічного або віничного сорго повинні мати волоті яскраво-зеленого
забарвлення, без червонуватої плямистості, довжиною 35 – 50 см, тонкі, гнучкі і
рівні. Великого значення набуває селекція сорго на скоростиглість у сполученні
з найменшою вимогливістю до тепла і високими темпами росту в початковий період,
що дасть змогу просунути цю культуру далі на північ.
Ознака холодостійкості у сорго тісно пов’язана з вмістом танінів, які пригнічують
розвиток патогенних грибів на насінині, що проростає. Однак наявність цих
речовин знижує поживну цінність кормів, оскільки у травному шлунку тварин
утворюються комплекси, недосяжні для
ферментативного гідролізу. Створений холодостійкий сорт зернового сорго
Волжське 2 з пониженим вмістом танінів.
Актуальною проблемою є селекція на підвищення коромової цінності зерна і листостеблової маси сорго, яка пов’язана
з збільшенням білка і незамінних амінокислот.
У з’язку з селекцією на якість у сортів і гібридів коромового сорго
необхідно знизити вміст цианогенного глікозида, який при гідролізі під впливом
специфічного фермента виділяє синильну кислоту, що може виявитися причиною
отруєння тварин. Концентрація синильної кислоти коливається в залежності від
сорту, фази вегетації, часу і
агротехніки.
Створення сортів і гібридів цукрового сорго, в соку якого міститься 20%
цукру і більше, дасть змогу покращити корми по цукропротеїновому відношенню, а також використовувати вилучений
цукор у харчовій промисловості для
одержання сиропу і меляси. Зразки суданської трави порівняно з цукровим
сорго в середньому містять менше цукру.
Підвищення якості силосних і коромових сортів і гібридів сорго пов’язано
з зменшенням плівчатості і легкого обмолочування зерна, оскільки колоскові
луски знижують поживну цінність силосної маси і зерна на 15 – 20%.
Важливий напрямок в селекції сорогових культур – створення сортів і
гібриів, стійких до хвороб і шкідників. До найбільш небезпечних хвороб сортго
відносяться бактеріози, вірусна мозаїка, пилова
сажка, а також різноманітні гнилі, які вражають насіння, паростки і
стебла рослин. З шкідників сорго вражають тлі, головним чином злакова,
стебловий і кукурудзяний метелик.
Стійкість до злакової тлі зернового сорго обумовлена підвищеним вмістом
кремнозема в клітинах листків. Однак такі зразки маютьнижчі коромові
особливості, наприклад сорт Сарваші..
