Методи створення вихідного матеріалу для
селекції люпину
Способи створення популяцій. В селекції люпину застосовують різноманітні методи створення вихідного
матеріалу для селекції. Найбільш високі можливості при створенні популяцій для
добору забезпечує внутрішньовидова гібридизація.
Внутрішньовидова
гібридизація при слекції люпину. Шляхом цілеспрямованого підбору батьківських форм цей метод дає змогу досягати сполучення
різноманітних господарсько корисних ознак у створюваному гібридному матеріалі.
За рахунок комбінаційної мінливості можливий прояв цінних трансгресивних форм,
які виходять за межі значень ознак у батьківських компонентів.
Класичний приклад ефективного використання
внутрішньовимдової гібридизації при селекції – створення серії сортів люпину
жовтого Вайко. За порівняно короткий термін (кінець 30-х – 40-ві роки минувшого
сторіччя) селекціонерам Німеччини вдалося вввести в вихідну низькоалкалоїдну з швидконабухаючим насінням форму (сорт Вайко
1) такі цінні ознаки, як нерозтріскуваність і неопушеність бобів, швидкий
початковий ріст (сорти Вайко ІІ, Вайко ІІІ, Вайко ІУ). Значна частина сортів люпину в минулому
переважне їх число в теперішній час створені і створюються з використанням
даного метода.
Штучний
мутагенез. У люпину - порівняно молодої культурної рослини – низка
сортів створена на основі виявлених спонтанних мутантів. Перші кормові сорти
люпину жовтого і вузьколистого одержані в результаті простого розмноження
практично безалкалоїдних мутантів, які знайшов у 1928 і 1929 рр. німецький
селекціонер Р. Зенгбуш серед гірких форм. У наступному природні мутанти люпину
жовтого з цінними господарськими ознаками (швидке набухання насіння,
нерозтріскуваність і неопушеність бобів, прискорений початковий ріст), використовували при створенні групи сортів
Вайко. В зв’язку з цим в селекції створення вихідного матеріалу штучним мутагенезом
перспективне. Оскільки дає змогу значно збільшувати спектр і частоту прояву
форм з зміненою спадковою основою.
Сорти люпину білого Київський мутант і
Старт, форми люпину вузьколистого з обмеженим боковим гілкуванням одержані в
результаті застосування індукованого мутагенезу.
У більшості випадків для індукування
мутацій використовують такі широко відомі хімічні мутагени, як етіленімін,
діетілсульфат, нітрозоетілсечовину, нітрозометілсечовину, гідроксілімін і інші,
а також різноманітні види іонізуючого опромінення. Більше специфічних і
корисних мутацій відмічають при застосуванні хімічних мутагенів. Концентрації і
експозиції їх залежать від оброблюваного матеріалу (сухі або набухші насінини,
кормові або гіркі форми, той або інший вид іт.д.) і вида мутагена.
При використанні фізичних чинників ( в
основному рентгенівського опромінення і гамма-променів у дозах 150 – 250 Гр)
необхідно враховувати потужність дози і біологічні особливості ознак, по яких бажано отримувати мутації. Змінені форми можна добирати протягом низки
поколінь, починаючи переважно з М2.
Міжвидова
гібридизація люпину. Даний метод створення
вихідного матеріалу для селекції дає змогу привнести в культурний вид
господарсько корисні ознаки інших видів. Одержано біля 15 плодовитих гібридів
між культурними і дикими видами люпину.Найбільш перспективні гібриди люпина
вузьколистого з льонолистим і пізньоцвітучим, білого люпину з люпином Вавілова
і деякі інші. На жаль, поки що не
вдається схрестити культурні види між собою.
Поліплоїдія люпину. Цей
метод створення вихідного матеріалу, який дає гарні практичні результати в
селекції деяких сільськогосподарських культур, при роботі з люпином не
використовується через відносно велике число хромосом у даної культури.
Методи
добору для селекції люпину. В селекції люпину домінуюча роль належить індивідуальному добору.
Він дає змогу порівняно швидко виділити інтересні для селекціонера константні
форми з популяцій різноманітного походження. Ознаки, за якими проводиться
добір, залежать від конкретно вирішуваних завдань і напрямків селекційного
покращення. Елітні рослини починають добирати з F2 і наступних поколінь (F3 – F4).
Рідше застосовують масовий добір, оскільки
існує небезпека об’єднання фенотипічно однорідних форм з різними генами
малоалкалоїдності. В таких випадках, щоб запобігти появі у нащадків алкалоїдних
рослин необхідна перевірка ліній на сумісність їх за даною ознакою. З цією
метою використовують контрольні схрещування, опрацьовані Г.І. Таранухо в
Білорусії.
